

Сергій Муфазалов
Адвокат
24 роки професійного юридичного захисту.
Начальниці служби капітального будівництва комунального підприємства повідомили про підозру у співучасті у заволодінні бюджетними коштами шляхом їх необґрунтованого перерахування за договором підряду (ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України). Кримінальне правопорушення належить до особливо тяжких і карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Слідство просило взяти підозрювану під варту. Захист домігся відмови в цьому: суд застосував лише особисте зобовʼязання.
Слідство розглядало дії підозрюваної як співучасть у привласненні бюджетних коштів в особливо великому розмірі. Клопотання про тримання під вартою обґрунтовувалося трьома ризиками з п. 1, 3 і 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Спір точився не про винуватість, а про запобіжний захід. Суд мав вирішити, чи доведено обґрунтованість підозри, чи існують конкретні ризики та чи може їх усунути м'якший захід.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про їх наявність з огляду на значну суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, особу підозрюваної, міцність її соціальних зв`язків та конкретні обставини кримінального провадження.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Клієнтка звернулася по допомогу одразу після повідомлення про підозру. Клопотання про тримання під вартою надійшло майже одночасно, тож від захисту вимагалася швидка підготовка до засідання.
Адвокати вивчили клопотання слідчого та додані матеріали, зокрема договори, акти виконаних робіт, експертні висновки та службові документи. Вони оцінили, на яких фактах слідство ґрунтує підозру та кожен із ризиків, і виявили, що обґрунтування недостатності м'якших заходів відсутнє. Окремо проаналізували дані про особу підозрюваної та її процесуальну поведінку.
Захист підготував позицію щодо необґрунтованості ризиків та відсутності аргументів на користь тримання під вартою й подав її суду.
Адвокат взяв участь у відкритому судовому засіданні й заперечив проти клопотання слідчого. Він послідовно оспорював обґрунтованість підозри та конкретність ризиків і вказував, що прокурор не довів недостатності м'якших заходів. Підозрювана підтримала позицію захисту.
Слідчий суддя частково задовольнив клопотання. У застосуванні тримання під вартою відмовили, а до підозрюваної застосували особисте зобов'язання.
Підозрювана залишилася на волі. Суд відмовив у найсуворішому запобіжному заході та обрав найм'якший, без застави й домашнього арешту. Це особливо важливо з огляду на особливо тяжку кваліфікацію, значну суму збитків і наявність співучасників.
Результат показує, що навіть за обґрунтованої підозри в особливо тяжкому злочині та за наявності експертних висновків тримання під вартою не застосовується автоматично. Якщо прокурор не довів, що м'якший захід не спрацює, суд зобов'язаний обрати його. Позитивні дані про особу та належна процесуальна поведінка суттєво зменшують оцінку ризиків.
Кейс корисний посадовцям і працівникам комунальних та державних підприємств, особливо тим, кого підозрюють у привласненні чи заволодінні коштами в особливо великих розмірах. Він показує, що навіть санкція від семи до дванадцяти років не робить тримання під вартою неминучим. Усе залежить від того, чи довів прокурор конкретні ризики та недостатність м'якших заходів. Кейс також демонструє, що захист у такій ситуації має починатися відразу після повідомлення про підозру. Адвокат підготовлено працює з даними про особу клієнта, його процесуальну поведінку та слабкі місця клопотання слідчого. Це може вирішити питання про особисту свободу.
Ухвала
Будь ласка, заповніть форму, щоб зв'язатися з нашою командою.

Зазвичай ми відповідаємо через форму протягом 24 годин.
Кейси, успішні результати та практичний юридичний досвід



