Виправдувальний вирок за ч. 5 ст. 191 КК України

Коротко про кейс

• Галузь: кримінальне право
• Практика: захист у кримінальних провадженнях, корупційні та службові злочини, WCC
• Кваліфікація обвинувачення: ч. 5 ст. 191 КК України
• Статус клієнта: посадова особа правоохоронного органу
• Результат: ухвалення виправдувального вироку та повне виправдання клієнта

Суть кримінального провадження

Адвокат АО «Шкребець і партнери» Сергій Муфазалов здійснював захист посадової особи правоохоронного органу, яку обвинувачували у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

За версією сторони обвинувачення, клієнт нібито був причетний до заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем, що було кваліфіковано як особливо тяжкий злочин. Обвинувачення ґрунтувалося на матеріалах досудового розслідування, висновках слідства та доказах, які, на думку правоохоронних органів, підтверджували наявність складу кримінального правопорушення.

Справа мала особливу складність через статус обвинуваченого, значний обсяг доказів та підвищену увагу до провадження з боку правоохоронних органів.

Ризики для клієнта

На момент судового розгляду клієнт перебував під загрозою притягнення до відповідальності за особливо тяжкий злочин.

Серед основних ризиків були:

• можливість призначення покарання у вигляді тривалого позбавлення волі
• позбавлення права обіймати певні посади
• істотні репутаційні втрати
• негативні наслідки для подальшої професійної діяльності
• ризик конфіскації майна та інших додаткових правових наслідків обвинувального вироку.

Окреме значення мала необхідність перевірки належності та допустимості доказів, на яких ґрунтувалася позиція сторони обвинувачення.

Позиція сторони обвинувачення

Сторона обвинувачення наполягала на тому, що в діях посадової особи наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

На підтвердження своєї позиції прокурор посилався на матеріали досудового розслідування, показання окремих осіб та документи, які, на думку обвинувачення, підтверджували факт незаконного заволодіння майном.

Водночас значна частина доказової бази потребувала ретельної перевірки на відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства.

Стратегія захисту

Під час формування правової позиції адвокатом було проведено комплексний аналіз матеріалів кримінального провадження та порядку отримання доказів стороною обвинувачення.

Особливу увагу захист приділив:

• перевірці допустимості доказів
• аналізу порядку проведення слідчих та процесуальних дій
• встановленню суперечностей між доказами
• перевірці фактичних обставин справи
• дослідженню наявності або відсутності умислу в діях клієнта.

У результаті аналізу було встановлено істотні розбіжності між фактичними обставинами справи та висновками органу досудового розслідування.

Недопустимість доказів та відсутність умислу

Одним із ключових напрямків захисту стало доведення недопустимості окремих доказів, на які посилалася сторона обвинувачення.

Крім того, адвокат звернув увагу суду на відсутність належного підтвердження обов'язкових елементів складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Захист наголошував, що сторона обвинувачення не надала достатніх доказів існування прямого умислу на заволодіння майном, а також не довела сам факт заволодіння майном у спосіб, який було зазначено в обвинувальному акті.

Саме ці обставини стали визначальними для оцінки доводів сторони обвинувачення судом.

Судовий розгляд

Під час судового розгляду було детально досліджено всі надані сторонами докази, допитано учасників процесу та проаналізовано обставини, покладені в основу обвинувачення.

Суд перевірив доводи сторони захисту щодо суперечностей у матеріалах кримінального провадження, а також щодо недостатності доказів для підтвердження вини особи.

За результатами розгляду суд погодився з тим, що сторона обвинувачення не довела вину особи на рівні стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Результат захисту

За результатами судового розгляду суд дійшов висновку про недоведеність вини клієнта у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд встановив відсутність належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт вчинення особою інкримінованого злочину, та ухвалив виправдувальний вирок.

Таким чином було повністю відновлено права та законні інтереси клієнта, а також усунуто всі правові наслідки, пов'язані з пред'явленим обвинуваченням.

Що це означає для бізнесу та посадових осіб

Цей кейс демонструє, що навіть у справах про особливо тяжкі кримінальні правопорушення обвинувальний акт сам по собі не означає доведеності вини особи.

Практика показує, що детальний аналіз доказової бази, перевірка законності отримання доказів та належна процесуальна робота можуть мати вирішальне значення для результату кримінального провадження.

Кейс також підтверджує важливість професійного захисту у справах щодо економічних та службових злочинів, де кожен доказ потребує ретельної перевірки на відповідність вимогам КПК України.