Захист закладу охорони здоров'я під час обшуку та тимчасового доступу до речей і документів: збереження медичної таємниці

Коротко про кейс

• Галузь - медицина та охорона здоров'я
• Практика - кримінальне право, захист у кримінальних провадженнях
• Предмет спору - захист медичної таємниці від безпідставного розкриття

Суть проблеми клієнта

До адвокатів АО «Шкребець і партнери» звернувся заклад охорони здоров'я — медична установа, щодо якої в рамках кримінального провадження слідчим органом було ініційовано проведення слідчих дії у формі обшуку та тимчасового доступу до речей і документів.

Слідчий подав до слідчого судді клопотання про надання тимчасового доступу до широкого масиву медичної документації: амбулаторних карт, виписок, даних про госпіталізацію, результатів діагностики та лікування пацієнтів. При цьому формулювання клопотання було надмірно широким та не містило чіткого обгрунтування зв'язку витребуваних документів з предметом конкретного кримінального провадження.

Фактично, виконання клопотання у первісному вигляді означало б масове розкриття конфіденційної медичної інформації про пацієнтів — без їхньої згоди та без належного правового обгрунтування. Для медичної установи це створювало серйозні ризики порушення законодавства про захист персональних даних і медичної таємниці.

Ризики для клієнта

Виконання клопотання слідства у первісному, необмеженому вигляді формувало для закладу охорони здоров'я одночасно кілька груп ризиків:

Правові ризики

• Порушення ст. 40 Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо збереження лікарської таємниці
• Порушення ст. 286 Цивільного кодексу України про право фізичної особи на таємницю про стан здоров'я
• Порушення Закону України «Про захист персональних даних» щодо обробки чутливих категорій персональних даних без законної підстави.
• Можливе адміністративне переслідування керівництва установи за неправомірне розголошення лікарської таємниці

Репутаційні ризики

• Втрата довіри пацієнтів у разі розкриття конфіденційної інформації про їхній стан здоров'я
• Публічний резонанс навколо слідчих дій у закладі та негативне висвітлення в ЗМІ.

Операційні ризики

• Вилучення значного масиву медичної документації могло паралізувати поточну лікувальну діяльність установи
• Ризик несанкціонованого доступу до даних про вразливих пацієнтів, зокрема тих, хто перебуває на лікуванні

Позиція слідства

Слідчий, звертаючись до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ, обгрунтовував його необхідністю збору доказів у кримінальному провадженні. При цьому позиція слідства будувалася на загальних підставах: наявності відомостей про те, що у закладі можуть зберігатися документи, дотичні до предмета розслідування.

Слідство фактично не конкретизувало, які саме документи та за який часовий период є значимими для провадження, не наводило доводів про те, чому отримання саме цих відомостей є необхідним і пропорційним. Клопотання містило формальне посилання на статті КПК України, проте не містило достатнього фактологічного обгрунтування зв'язку між витребуваними відомостями і предметом доказування.

Серед іншого, слідство не враховувало спеціального правового статусу медичної документації як носія відомостей, що становлять лікарську таємницю, та особливого порядку поводження з нею в кримінальному провадженні.

Стратегія захисту

Захист інтересів закладу охорони здоров'я здійснювали адвокати АО «Шкребець і партнери». Під час підготовки до судового розгляду клопотання адвокати провели детальний аналіз матеріалів провадження, формулювань клопотання та його відповідності вимогам КПК України.

Ключовими напрямками захисту стали:

1. Обгрунтування наявності лікарської таємниці

Захист підготував правовий аналіз щодо статусу витребуваних документів як носіїв лікарської таємниці відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я, Закону «Про захист персональних даних» та відповідних підзаконних актів МОЗ України. Було аргументовано, що медична документація підпадає під спеціальний правовий режим і не може бути витребувана без урахування цього обставини.

2. Оскарження надмірності та непропорційності клопотання

Адвокати довели, що клопотання слідства є надмірно широким, не містить конкретизації щодо виду, часових меж та переліку документів, пов'язаних з предметом кримінального провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ може бути наданий лише до конкретно визначених речей і документів, а не до невизначеного масиву документації.

3. Принцип пропорційності та захист прав третіх осіб

Захист наголосив на тому, що надання безмежного доступу до медичних даних пацієнтів, які не є підозрюваними у будь-якому злочині, є непропорційним втручанням у їхнє приватне життя та порушенням Конституції України і ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4. Процесуальні заперечення Адвокати також вказали на процесуальні недоліки клопотання: відсутність належного обгрунтування того, що витребувані документи дійсно є доказами у провадженні або можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Практичне значення рішення

Рішення у цій справі підтверджує, що інститут лікарської таємниці є не декларативним, а реально діючим механізмом захисту приватності пацієнтів. Навіть у межах кримінального провадження права осіб на конфіденційність медичних відомостей підлягають судовому захисту. Для адвокатського ринку цей кейс є прикладом ефективного використання процесуального законодавства та міжнародних стандартів захисту прав людини в інтересах медичних установ. Він також підтверджує, що якісна підготовка і аргументована правова позиція на стадії судового розгляду клопотання дозволяє досягти суттєвого обмеження обсягу слідчої дії.