Визначення місця проживання дитини після розлучення

Розлучення чи роздільне проживання батьків не скасовує їхнього обов'язку піклуватися про дитину, але майже завжди ставить питання: де саме дитина житиме постійно. Визначення місця проживання дитини - це не формальність, а юридично значуще рішення, яке впливає на порядок спілкування з іншим із батьків, на сплату аліментів, на місце реєстрації та, навіть, на можливість виїзду за кордон. Українське законодавство передбачає кілька шляхів вирішення цього питання - від добровільної згоди батьків до судового рішення, - і в цій статті ми розберемо кожен із них.

Як батьки можуть визначити місце проживання дитини

Закон надає батькам право самостійно домовитися, з ким проживатиме дитина. Це першочерговий і найбажаніший варіант, оскільки рішення, прийняте спільно, рідше оскаржується та менше травмує дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. (ч. 2 ст. 160 Сімейного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Усна домовленість та письмовий договір

Якщо батьки не конфліктують, вони можуть домовитися усно й просто дотримуватися такого порядку на практиці. Проте усна угода не має доказової сили, тому юристи радять оформлювати домовленість письмово - у вигляді договору про визначення місця проживання дитини та порядок участі другого з батьків у вихованні. Такий документ слід посвідчити нотаріально.

Вирішення спору органом опіки та піклування

Коли батьки не можуть дійти згоди самостійно, законодавство дозволяє звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Це позасудовий, безоплатний і зазвичай швидший спосіб вирішення спору: орган опіки вивчає умови проживання кожного з батьків, заслуховує їхні пояснення, за потреби - і саму дитину, після чого готує висновок про доцільне місце її проживання.

Важливо розуміти: рішення органу опіки має рекомендаційний, а не остаточний характер. Будь-яка зі сторін, незгодна з ним, зберігає право звернутися до суду.

Визначення місця проживання дитини судом

Якщо домовленість неможлива, а рішення органу опіки не влаштовує одну зі сторін, спір остаточно вирішується в судовому порядку. Суд самостійно досліджує всі обставини справи та докази, включно з висновком органу опіки, і ухвалює рішення, керуючись насамперед інтересами дитини, а не побажаннями батьків.

З якого віку враховується думка дитини

Вік дитини безпосередньо впливає на те, хто і як приймає рішення про її місце проживання. До десяти років питання вирішують виключно батьки за взаємною згодою. Після досягнення дитиною десяти років її думка враховується поряд із позицією батьків - вона ще не є вирішальною, але суд чи орган опіки зобов'язані її з'ясувати й дати їй оцінку. Дитина, якій виповнилося чотирнадцять років, якщо її батьки проживають окремо, самостійно визначає, з ким із них проживатиме — це вже не питання узгодження, а її особисте право.

На практиці суди з'ясовують думку дитини у формі, що враховує вік і психологічний стан: бесіда в присутності психолога, за участю представника служби у справах дітей, без тиску з боку будь-кого з батьків.

Критерії, які враховує орган опіки та суд

Закон прямо визначає перелік обставин, які мають істотне значення при вирішенні спору щодо місця проживання малолітньої дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Ставлення батьків до виконання своїх обов'язків

Суд оцінює, як кожен із батьків фактично виконував обов'язки з утримання, виховання й турботи про дитину до моменту спору: чи брав участь у повсякденному житті дитини, чи сплачував аліменти, чи цікавився її здоров'ям і навчанням. Формальний статус "батько" чи "мати" тут значення не має - важлива саме реальна залученість.

Прив'язаність дитини та сталість її середовища

Емоційна прив'язаність дитини до кожного з батьків, а також стабільність звичного середовища - школи, кола спілкування, звичного побуту - є одним із найвагоміших факторів. Суди намагаються уникати різкої зміни звичного укладу життя дитини, якщо це не продиктовано її безпекою чи інтересами.

Житлові умови, доходи та стан здоров'я батьків

Оцінюються житлові умови кожного з батьків: наявність окремого простору для дитини, санітарний стан помешкання, віддаленість від школи чи дитячого садка. Враховуються також стабільність доходу та загальний стан здоров'я батька й матері - але, як неодноразово підкреслював Верховний Суд, самі по собі кращі матеріальні умови не є вирішальним аргументом.

Найкращі інтереси та безпека дитини

Понад усе інше суд керується принципом найкращих інтересів дитини — це базовий стандарт, закріплений у Конвенції ООН про права дитини та послідовно застосовуваний українськими судами. Безпека дитини, у тому числі фізична й психологічна, має пріоритет над будь-якими іншими міркуваннями, включно з бажаннями батьків.

Згідно з ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Документи для визначення місця проживання дитини

Незалежно від того, вирішується питання добровільно, через орган опіки чи в суді, знадобиться базовий пакет документів:

• свідоцтво про народження дитини;
• паспорти (або інші документи, що посвідчують особу) обох батьків;
• свідоцтво про шлюб або документи про його розірвання (за наявності);
• документи, що підтверджують право користування або власності на житло;
• довідка про доходи або про місце роботи;
• характеристики з місця роботи, навчального закладу дитини, від сусідів;
• акт обстеження умов проживання, складений органом опіки та піклування.

Для звернення до суду цей перелік доповнюється безпосередньо позовною заявою, квитанцією про сплату судового збору та доказами, на які позивач посилається в обґрунтування своєї правової позиції.

Які докази допоможуть у суді

Спори про місце проживання дитини належать до категорії справ, де формальних доказів часто недостатньо - суд оцінює сукупність відомостей про реальне життя дитини та обох батьків.

Характеристики, довідки та акти обстеження житла

Письмові характеристики з роботи, від сусідів, з дитячого садка чи школи допомагають скласти об'єктивну картину способу життя кожного з батьків. Акт обстеження житлово-побутових умов, який складає орган опіки, фіксує реальний стан помешкання, наявність окремого спального місця, іграшок, навчального приладдя — усе те, що свідчить про готовність до постійного проживання дитини.

Свідчення, листування та висновки спеціалістів

Суд може враховувати показання свідків - родичів, вихователів, вчителів, сусідів, які безпосередньо спостерігали за побутом дитини. Доказову цінність мають також листування батьків (зокрема в месенджерах), якщо воно підтверджує обставини справи, та висновки психолога чи іншого спеціаліста щодо емоційного стану дитини й характеру її прив'язаності до кожного з батьків.

Роль органу опіки та піклування та його висновку

У справах про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов'язковою — суд не може розглянути такий спір без його висновку.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Отже, висновок органу опіки - це важливий, але не обов'язковий до беззаперечного виконання доказ. Якщо він складений формально, без реального обстеження умов проживання чи без опитування дитини, суд вправі відхилити його і ухвалити власне рішення на підставі інших доказів.

Як скласти позов про визначення місця проживання дитини

Позовна заява складається у письмовій формі відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України та повинна містити: найменування суду, дані позивача й відповідача, обставини справи, посилання на докази, чітко сформульовані позовні вимоги (наприклад, "визначити місце проживання дитини... разом з матір'ю/батьком за адресою...") та перелік додатків.

Підсудність, сторони та судовий збір

Позов про визначення місця проживання дитини подається до суду за місцем проживання відповідача відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства. Сторонами у справі є батьки дитини, а орган опіки та піклування залучається як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог. Розмір судового збору за подання немайнового позову встановлюється законодавством про судовий збір і підлягає обовʼязковій сплаті.

Врахування позицій Верховного Суду

Верховний Суд у своїх постановах послідовно наголошує, що ключовим і фактично єдиним визначальним критерієм у спорах цієї категорії є найкращі інтереси дитини, а не стать, дохід чи житлові умови когось із батьків. Суд оцінює докази в сукупності, з'ясовує думку дитини системно - через належне дослідження обставин, а не формальне її опитування, - і не повинен обмежуватися лише висновком органу опіки, якщо він недостатньо обґрунтований.

Місце проживання дитини під час воєнного стану або за кордоном

Повномасштабне вторгнення та воєнний стан внесли істотні корективи в практику вирішення таких спорів. Якщо дитина разом з одним із батьків евакуювалася за кордон, а другий із батьків залишився в Україні або наполягає на поверненні дитини, суди насамперед оцінюють реальну безпеку перебування дитини в конкретному місці, а вже потім - усі інші традиційні критерії. Тимчасове перебування дитини за кордоном через воєнні дії саме по собі не свідчить про порушення прав другого з батьків, якщо таке рішення було продиктоване безпекою.

Як виконується рішення суду

Рішення суду про визначення місця проживання дитини є обов'язковим для виконання обома батьками. Якщо той із батьків, з ким рішенням визначено проживання дитини, стикається з перешкодами з боку другого з батьків, він може звернутися до органу державної виконавчої служби для примусового виконання рішення. Служба у справах дітей і поліція можуть залучатися для сприяння передачі дитини, якщо добровільне виконання рішення неможливе. Невиконання судового рішення тягне юридичну відповідальність для сторони, яка ухиляється.

Коли можна змінити визначене місце проживання

Раніше ухвалене рішення суду чи досягнута домовленість батьків не є незмінними назавжди. Якщо обставини істотно змінилися — наприклад, погіршилися умови проживання дитини, змінилося ставлення одного з батьків до виконання обов'язків, дитина досягла віку, з якого може самостійно висловити свою думку, або з'явилися нові обставини, що зачіпають її безпеку, — заінтересована сторона має право звернутися до суду з новим позовом про зміну місця проживання дитини. Автоматичного перегляду рішення не відбувається: зміну обставин потрібно довести.

Якщо між батьками виник спір щодо місця проживання дитини, не варто відкладати вирішення цього питання. Кожна справа має свої особливості, а допущені на початковому етапі помилки можуть суттєво вплинути на результат судового розгляду. Адвокати Адвокатського об'єднання «Шкребець і партнери» допоможуть оцінити перспективи справи, підготувати необхідні докази, представлять ваші інтереси в органі опіки та піклування і суді, а також зроблять усе можливе, щоб рішення відповідало найкращим інтересам дитини. Зверніться за консультацією, щоб отримати професійну правову допомогу та захистити свої права і права вашої дитини.