Домашній арешт: обмеження, обов’язки та порядок оскарження

Що означає домашній арешт для підозрюваного або обвинуваченого

Домашній арешт — це запобіжний захід, який застосовує слідчий суддя або суд. Він полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби (ч. 1 ст. 181 КПК України). Його не слід плутати з покаранням: застосовуючи цей захід, слідчий суддя або суд не встановлює винуватості особи. Мета домашнього арешту — забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігти спробам перешкодити провадженню.

Домашній арешт можна застосувати лише до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який закон передбачає покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України). Якщо санкція статті не містить позбавлення волі, застосування такого заходу є недопустимим — і це вже перший аргумент для захисту.

Під житлом розуміють житловий будинок, квартиру, кімнату в гуртожитку, призначені для постійного або тимчасового проживання, житлове приміщення в нежитловій будівлі, призначене для тимчасового проживання, що відповідають вимогам до споживчої якості житла.

В ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зазначається точна адреса житла, яке підозрюваному, обвинуваченому забороняється залишати.

Ухвала про обрання домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Тому до судового засідання, на якому вирішуватиметься питання про обрання такого запобіжного заходу, важливо підготувати підтвердження місця проживання (довідку (витяг) про місце проживання, договір оренди тощо), де особа зможе проживати в разі обрання домашнього арешту.

На стадії досудового розслідування запобіжний захід обирає слідчий суддя за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження — суд за клопотанням прокурора.

Нічний і цілодобовий домашній арешт: які обмеження встановлює суд

З урахуванням індивідуальних обставин кримінального провадження слідчий суддя або суд самостійно обирає конкретний «режим» домашнього арешту. На практиці найчастіше застосовують два варіанти:

Цілодобовий домашній арешт — один із найсуворіших запобіжних заходів. Він поступається триманню під вартою, але схожий на нього, бо передбачає повну заборону залишати чітко визначене місце, а отже, потребує ретельного обґрунтування. Нічний домашній арешт — м’якший варіант, який дає змогу зберегти роботу, навчання й звичний ритм життя. Саме його часто обирають, коли слідчий суддя або суд вважає, що цілодобове обмеження непропорційне ризикам, але більш м’якого заходу недостатньо.

Чи можна працювати, навчатися та виходити з житла вдень

Усе залежить від обраного слідчим суддею або судом режиму домашнього арешту. Загалом домашній арешт обмежує лише можливість особи фізично залишати житло протягом визначеного в ухвалі періоду доби. Він прямо не обмежує можливість працювати, навчатися або здійснювати іншу діяльність за умови дотримання заборони залишати житло.

Лікування, повітряна тривога та інші невідкладні обставини

Як правило, слідчий суддя або суд в ухвалі як виняток передбачає можливість залишати житло в період заборони у випадках, що загрожують життю чи здоров’ю особи. Це законна можливість залишити житло, якщо настає такий випадок. Якщо ж ухвала таких винятків не містить, у разі реальної загрози особа може залишити житло на власний процесуальний ризик і щонайменше зобов’язана невідкладно повідомити про це орган, що виконує ухвалу (Національну поліцію). Тому завдання захисника — домогтися включення до ухвали винятків із заборони залишати житло.

Слід також зауважити, що виконання обов’язків, додатково покладених на особу при застосуванні домашнього арешту, виключає відповідальність за порушення встановленого режиму домашнього арешту.

За яких умов суд може застосувати домашній арешт

Домашній арешт можна застосувати, якщо прокурор доведе:

• наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
• наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор;
• недостатність більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, слідчий суддя, суд враховує обставини, перелічені у ст. 178 КПК України, зокрема:

• вагомість доказів;
• тяжкість покарання;
• вік і стан здоров’я;
• міцність соціальних зв’язків;
• наявність роботи й постійного місця проживання;
• репутацію та майновий стан;
• поведінку під час попереднього провадження.

Усі ці обставини оцінюються індивідуально.

Захист може будувати позицію на тому, що ризики не доведені або що достатньо м’якшого заходу — особистого зобов’язання, особистої поруки чи застави. Якщо суд усе ж обирає домашній арешт, важливо досягти максимально м’якого та найменш обмежувального режиму.

Обов’язки та контроль: поліція, виклики й електронний браслет

Ухвала про домашній арешт передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання особи, і поліція повинна негайно поставити особу на облік та повідомити про це слідчого чи суд (ч. 3, 4 ст. 181 КПК України). Працівники Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право (ч. 5 ст. 181 КПК України):

• з’являтися в житло цієї особи;
• вимагати усних чи письмових пояснень з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань;
• використовувати електронні засоби контролю.

Порядок виконання таких ухвал деталізує Інструкція, затверджена наказом МВС від 13.07.2016 № 654: працівники поліції не вправі з власної ініціативи встановлювати додаткові обмеження.

Окрім самої заборони залишати житло, суд може покласти на особу обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Найчастіше це обов’язки:

• прибувати до визначеної службової особи з установленою періодичністю;
• не відлучатися з населеного пункту без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
• повідомляти про зміну місця проживання або роботи;
• утримуватися від спілкування з певними особами;
• здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд;
• носити електронний засіб контролю.

Електронний браслет не є обов’язковим: електронний засіб контролю застосовується лише тоді, коли суд поклав такий обов’язок в ухвалі, і відповідно до вимог ст. 195 КПК України. Тому, якщо у вашій ухвалі браслет не згаданий, носити його немає підстав. Але й орієнтуватися на застарілі новини про «домашній арешт без браслетів» не варто: вирішальним завжди є текст ухвали. Строк дії покладених обов’язків теж обмежений і за загальним правилом не перевищує двох місяців, однак може бути продовжений.

Скільки триває домашній арешт і як його продовжують

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому для продовження строку тримання під вартою.

Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. Після закінчення цього строку ухвала про застосування домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.

На стадії судового розгляду питання про обрання, зміну, скасування або продовження запобіжного заходу вирішує суд (ст. 331 КПК України). Строк дії ухвали слід відстежувати: поліція та суд працюють за датами, зазначеними саме в ній, а не за приблизним підрахунком.

Продовження — це окреме провадження. Якщо прокурор подав клопотання вчасно, захист має право заперечувати проти продовження: вказувати на відсутність нових доказів ризиків, добросовісну поведінку особи, непропорційність обмежень тощо.

Як оскаржити домашній арешт або змінити його умови

Є два незалежні способи вплинути на вже застосований запобіжний захід:

• оскаржити ухвалу в апеляційному порядку;
• звернутися до слідчого судді чи суду з клопотанням про зміну або скасування запобіжного заходу, якщо обставини змінилися.

Їх можна використовувати паралельно, але вони мають різну логіку.

Апеляція на ухвалу: що перевірити та які доводи підготувати

Право на оскарження закріплено в ст. 309 КПК України: ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту можна оскаржити в апеляційному порядку. З актуальних правових позицій Верховного Суду випливає, що поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, а й зміну запобіжного заходу. Така зміна дає право на апеляційне оскарження, проте лише тоді, коли слідчий суддя застосовує до підозрюваного інший, більш тяжкий запобіжний захід. Адже в такому разі рішенням про зміну запобіжного заходу слідчий суддя фактично погіршує становище особи, збільшуючи обсяг покладених обов’язків або накладаючи додаткові майнові зобов’язання. Тобто апеляційна скарга можлива і тоді, коли слідчий суддя або суд замінив, наприклад, заставу на домашній арешт.

Строк на оскарження — п’ять днів з дня оголошення ухвали. Якщо особу не викликали в засідання або вона була відсутня, строк обчислюється з дня отримання копії ухвали (ст. 395 КПК України). Скаргу подають безпосередньо до апеляційного суду, тому в такому випадку критично важливо зафіксувати дату отримання копії судового рішення.

Під час розгляду апеляційної скарги зазвичай перевіряють:

• чи доведено обґрунтованість підозри та конкретні ризики за ст. 177 КПК України;
• чи обґрунтував суд, чому не підходять м’якші заходи;
• чи врахував суд обставини ст. 178 КПК України;
• чи відповідають режим і перелік обов’язків положенням ст. 181 та 194 КПК України;
• чи не порушено процедуру розгляду клопотання.

Важливо розуміти: подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання. Доки апеляційний суд не ухвалив іншого рішення, обмеження діють, а їх порушення тягне наслідки.

Клопотання про зміну заходу, годин або окремих обов’язків

Змінити запобіжний захід чи його умови можна за ст. 201 КПК України, якщо з’явилися нові обставини, які впливають на застосування заходу. Підставами можуть бути:

• новий робочий графік;
• медичні документи, потреба в лікуванні;
• догляд за членами сім’ї;
• підтверджена належна поведінка та дотримання обов’язків протягом певного часу;
• міцні соціальні зв’язки.

Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо в ньому не зазначено нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Також важливо чітко формулювати прохальну частину. Скасування домашнього арешту й пом’якшення (наприклад, перехід від цілодобового режиму до нічного або скорочення годин) — різні результати, і суд оцінює їх по-різному. На практиці стратегічно сильнішим є клопотання, яке пропонує конкретний, реалістичний і контрольований варіант змін, а не загальне прохання «зняти або змінити обмеження».

Що відбувається у разі порушення умов домашнього арешту

У разі порушення умов домашнього арешту прокурор або слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш суворий або покладення додаткових обов’язків. За невиконання окремих обов’язків, наприклад неприбуття на виклик, можливе грошове стягнення. До того ж порушення істотно погіршує позицію захисту під час розгляду наступних клопотань про продовження чи пом’якшення.

Якщо ж порушення сталося через об’єктивну обставину (екстрена медична ситуація, поломка електронного засобу контролю), потрібно одразу зберегти докази: довідки, виклики, фото, листування з поліцією тощо. Захисник підкаже, де, коли та за яких обставин подати відповідні підтвердні документи.

Допомога адвоката у зміні та оскарженні домашнього арешту

У питаннях домашнього арешту виграє той, хто діє швидко: п’ятиденний строк апеляції та двомісячний строк дії ухвали не залишають часу на роздуми.

Після застосування домашнього арешту адвокат детально аналізує зміст ухвали, наявну доказову базу та обставини, що склалися, і визначає подальші кроки: готує апеляційну скаргу та/або клопотання про зміну запобіжного заходу.

Якщо вам чи вашому близькому обрали домашній арешт, зверніться до адвокатів АО «Шкребець і партнери» — ми оцінимо перспективи оскарження й узгодимо стратегію захисту.