Повернення тимчасово вилученого майна: покроковий алгоритм

Обшук, огляд чи затримання з вилученням майна завжди залишають одне запитання: коли і як його повернути. Без активного звернення власника та/або адвоката майно на практиці не повертають. У цій статті розглянемо покроковий шлях від вилучення до фактичного отримання такого майна назад, із посиланням на чинні норми КПК України.

Що вважається тимчасово вилученим майном

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 ст. 167 КПК України майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна, його повернення або спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Яке майно може бути тимчасово вилученим

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

• підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
• призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
• є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом;
• одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Крім того, якщо є достатні підстави вважати, що для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого, за наявності інших передбачених ст. 148 КПК України підстав, необхідно тимчасово обмежити підозрюваного у користуванні спеціальним правом, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа мають право тимчасово вилучити документи, які посвідчують користування спеціальним правом, у законно затриманої ними особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України (без ухвали слідчого судді).

Тимчасово вилученими можуть бути документи, які посвідчують користування такими спеціальними правами:

• право керування транспортним засобом або судном;
• право полювання;
• право на здійснення підприємницької діяльності;
• право на володіння та носіння зброї.

Яке вилучене майно не має тимчасового статусу

Насамперед варто зазначити, що вилучення предметів, придбання і використання яких здійснюється за особливими дозволами і вичерпний перелік яких визначений законодавством України, чи предметів, виготовлення, придбання, зберігання, збут і розповсюдження яких забороняється законодавством, не наділяє їх статусом тимчасово вилученого майна. Відтак на сторону обвинувачення не покладається обов’язок звернутися до суду для вирішення подальшої правової долі такого майна (постанова Верховного Суду від 13.12.2021 у справі № 754/2818/20). Тобто таке майно підлягає вилученню, але не матиме статусу тимчасово вилученого.

Інша ситуація стосується майна, вилучення (виїмка) якого прямо забороняється процесуальним законодавством: матеріальних носіїв інформації, пов’язаних із веденням Центральним депозитарієм цінних паперів та депозитарними установами системи депозитарного обліку цінних паперів, облікової системи часток і внесенням змін до них.

У контексті цього питання також звертаємо увагу, що в судовій практиці існують дві протилежні правові позиції щодо статусу майна, на відшукання якого ухвалою слідчого судді вже було надано дозвіл.

Апеляційна палата ВАКС неодноразово висловлювала позицію, що системний аналіз норм кримінального процесуального законодавства вказує на таке: статусу тимчасово вилученого майна набуває все майно, вилучене під час обшуку чи огляду, у тому числі проведеного невідкладно, незалежно від того, чи надавався дозвіл на відшукання такого майна ухвалою слідчого судді (ухвала АП ВАКС від 06.06.2024 у справі № 991/3863/24).

Ми зі свого боку також підтримуємо позицію, що все майно, вилучене під час обшуку, має статус тимчасово вилученого незалежно від того, чи надавав слідчий суддя дозвіл на його відшукання.

Водночас не всі суди поділяють таке трактування чинного законодавства. Наприклад, Київський апеляційний суд неодноразово висловлював протилежну позицію: майно, на відшукання якого ухвалою слідчого судді було прямо надано дозвіл, не має статусу тимчасово вилученого майна (ухвала Київського апеляційного суду від 17.10.2023 у справі № 752/7818/23).

Таким чином, ВАКС та Київський апеляційний суд дотримуються різних позицій щодо того, чи можна вважати майно тимчасово вилученим, якщо на його відшукання прямо надано дозвіл ухвалою слідчого судді. Це прямо впливає на можливість володільця майна чи його представника посилатися на невиконання стороною обвинувачення обов’язку своєчасно звернутися з клопотанням про арешт такого майна як на аргумент для його повернення. Детальніше про цей обов’язок розглянемо нижче.

Як відбувається тимчасове вилучення майна

Вилучення під час затримання, обшуку або огляду

Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 КПК України. При цьому особа, яка здійснила затримання, зобов’язана одночасно з доставленням затриманого до слідчого, прокурора чи іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно, а факт передання засвідчується протоколом (ч. 1 ст. 168 КПК України). Окремо від затримання тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку або огляду (ч. 2 ст. 168 КПК України).

Протокол, опис майна, відеофіксація та зауваження

Слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа під час затримання чи обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх завершення зобов’язані скласти протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику (ч. 3 ст. 168 КПК України).

Протокол обов’язково повинен містити відомості:

• про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;
• про виготовлені дублікати документів чи копії інформації;
• про спосіб ознайомлення учасників процесуальної дії зі змістом протоколу.

Перед підписанням протоколу учасникам також надається можливість ознайомитися з його текстом.

Важливо, що перед своїм підписом учасник процесуальної дії може зазначити власні зауваження та доповнення. Це дає йому змогу прямо зафіксувати незаконність певних дій, неправильний опис речей чи їхнього стану, належність речей іншій особі тощо.

Варто також враховувати, що обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов’язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису (ч. 10 ст. 236 КПК України).

Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід’ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 104 КПК України).

Аналогічних вимог потрібно дотримуватися і під час обшуку особи, затриманої в порядку ст. 208 КПК України (без ухвали слідчого судді чи суду). У такому разі уповноважена службова особа, слідчий чи прокурор так само має запросити не менше двох понятих та обов’язково фіксувати дію за допомогою аудіо- та відеозапису.

Водночас під час дії воєнного стану законодавець встановив виняток: обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи можна проводити без понятих, але тільки тоді, коли їх залучення об’єктивно неможливе або пов’язане з потенційною небезпекою для їхнього життя чи здоров’я. У такому разі хід і результати такої дії все одно обов’язково фіксуються доступними технічними засобами шляхом безперервного відеозапису.

Коли тимчасово вилучене майно мають повернути

Стаття 169 КПК України встановлює вичерпний перелік підстав повернення. Тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої його було вилучено, у таких випадках.

Прокурор визнав вилучення безпідставним

Це найпростіший шлях: прокурор своєю постановою визнає, що для вилучення не було підстав, передбачених ст. 167 КПК України, і повертає майно без звернення до суду. Такий крок прокурор може зробити як з власної ініціативи, так і у відповідь на звернення особи, у якої було вилучено майно. Утім, на практиці таке клопотання до прокурора рідко буває ефективним, тому рекомендуємо в усіх випадках звертатися до суду для повернення майна.

Слідчий або прокурор вчасно не подав клопотання про арешт

Чинним законодавством передбачено обов’язок слідчого, прокурора звернутися до слідчого судді, суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Частина 5 ст. 171 КПК України передбачає два строки для подання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна. Їх порушення тягне обов’язок негайно повернути майно особі, у якої його було вилучено:

• клопотання слідчого чи прокурора про арешт тимчасово вилученого майна має бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна;
• якщо майно тимчасово вилучено під час обшуку чи огляду, що проводився на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук (ст. 235 КПК України), клопотання про арешт такого майна має бути подано протягом 48 годин після вилучення.

В обох випадках, якщо клопотання вчасно не подано, майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Який саме строк застосовується, залежить насамперед від того, чи проводився обшук/огляд на підставі ухвали слідчого судді.

Водночас зауважимо, що на практиці слідчі та прокурори майже ніколи самостійно не виконують обов’язок негайно повернути майно особі, у якої його було вилучено.

У контексті цього питання варто також зазначити: хоча ст. 171 КПК України не передбачає можливості поновлення строків на звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, на практиці прокурори та слідчі нерідко звертаються з таким проханням до слідчого судді, суду.

Про неоднозначність задоволення клопотання про поновлення строків, визначених ст. 171 КПК України, прямо зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 11-1110сап19, ухваленій за результатами розгляду скарги на рішення Вищої ради правосуддя про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (п. 120):

«Разом із цим висновок ВРП і її дисциплінарного органу про те, що саме собою поновлення слідчим суддею ОСОБА_1. строку для звернення до суду із клопотанням про накладення арешту на майно суперечить приписам статті 171 КПК, оскільки цей строк є присічним та поновленню не підлягає, на думку Великої Палати Верховного Суду, є не беззаперечним і не дає підстав стверджувати про те, що суддя, поза всяким сумнівом, допустив порушення вимог процесуального закону в цій частині, з огляду на дискусійність та неоднозначність підходів до вирішення цього питання в юридичній науці та судовій практиці».

Суд повернув клопотання, відмовив в арешті або порушив строк розгляду

Тут можливі три самостійні сценарії, і кожен окремо тягне повернення майна.

Суд повернув клопотання. Якщо слідчий суддя чи суд встановить, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, він повертає його прокурору й встановлює строк 72 години (або коротший — з урахуванням думки слідчого чи прокурора) для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. Тимчасово вилучене майно підлягає негайному поверненню після спливу цього строку, а якщо в межах строку подано виправлене клопотання — після його розгляду та відмови в задоволенні (ч. 3 ст. 172 КПК України).

Приклад із судової практики: ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2019 у справі № 336/31/19.

Суд відмовив в арешті. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України (приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження).

Водночас варто враховувати, що ухвала слідчого судді про арешт майна або про відмову в ньому може бути оскаржена під час досудового розслідування в апеляційному порядку (п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України).

Приклад із судової практики: ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2025 у справі № 752/22962/25, в якій слідчий суддя задовольнив скаргу на бездіяльність слідчого, яка полягала у неповерненні тимчасово вилученого майна після відмови в накладенні арешту.

Суд порушив строк розгляду. Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя чи суд повинен постановити не пізніше 72 годин з дня надходження клопотання до суду, інакше майно повертається особі, у якої його було вилучено (ч. 6 ст. 173 КПК України).

Утім, суди тлумачать цю норму як вимогу, адресовану не слідчому судді, а особі, яка утримує майно (слідчому, прокурору): «…вказівка у ч. 6 ст. 173 КПК України на необхідність повернення майна володільцю, у разі нездійснення розгляду клопотання у визначений законом строк, адресована не слідчому судді, а відповідній особі, яка таке майно утримує. Чинним КПК не передбачена можливість постановлення слідчим суддею рішення про повернення вилученого майна, в той час, як утримання органом досудового розслідування тимчасового вилученого майна за відсутності відповідної правової підстави може бути предметом оскарження бездіяльності в порядку, визначеному ч. 1 ст. 303 КПК України» (ухвала АП ВАКС від 13.08.2026 у справі № 991/8621/26).

З цієї позиції АП ВАКС випливає, що сам факт порушення строку розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не тягне відмову в його задоволенні чи постановлення слідчим суддею рішення про повернення майна. Тобто порушення цього строку буде лише підставою для повернення майна слідчим, прокурором самостійно або за зверненням володільця чи його представника.

Цю позицію АП ВАКС наразі поділяють і суди загальної юрисдикції: ухвала Київського апеляційного суду від 07.05.2026 у справі № 760/1110/26, ухвала Запорізького апеляційного суду від 28.05.2026 у справі № 335/3687/26, ухвала Одеського апеляційного суду від 02.07.2025 у справі № 509/6916/24 (1-кс/509/984/24).

Варто додатково зазначити, що з клопотанням про арешт майна може звернутися також цивільний позивач з метою забезпечення цивільного позову. У такому разі в клопотанні мають бути зазначені розмір шкоди та позовних вимог, а також докази факту завдання шкоди та її розміру.

Арешт скасовано або кримінальне провадження закрито

Скасування арешту. За ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник чи законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту повністю чи частково. Під час досудового розслідування це клопотання розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження — суд.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково за клопотанням зазначених осіб, навіть якщо вони були присутні під час розгляду цього питання, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Крім того, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт, зокрема, у разі:

• виправдання обвинуваченого;
• закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації;
• непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації;
• залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Закриття кримінального провадження. Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Як уже зазначалося вище, аналогічне питання вирішується й у разі закриття кримінального провадження судом.

Про це також прямо вказує ч. 4 ст. 132 КПК України: ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Що робити в перші дні після вилучення майна

Отримання необхідних документів, ретельний контроль за строками подання та розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, а також своєчасність необхідних процесуальних дій у сукупності визначають, наскільки швидко вдасться повернути майно.

Отримати протокол, перевірити ухвалу на обшук і перелік майна

Як уже згадувалося, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов’язані скласти протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику (ч. 3 ст. 168 КПК України).

Отже, копія протоколу вилучення має бути надана особі одразу або невдовзі після вилучення. Що варто зробити насамперед:

• звірити перелік вилученого в протоколі з тим, що фактично забрали;
• якщо вилучення відбувалося під час обшуку за ухвалою — перевірити, чи відповідає вилучене майно переліку, дозволеному ухвалою слідчого судді;
• викласти виявлені недоліки та неточності як власні зауваження у протоколі (про це детальніше йшлося вище).

Будь-які розбіжності тут можуть бути самостійним приводом для заперечень і майбутніх клопотань та/або скарг.

Окремо варто зауважити, що під час дії воєнного стану, якщо немає можливості скласти процесуальні документи про хід і результати слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій, фіксація здійснюється доступними технічними засобами з подальшим складенням протоколу не пізніше 72 годин з моменту завершення таких дій (п. 1 ч. 1 ст. 615 КПК України).

З’ясувати, чи подано до суду клопотання про арешт

Оскільки строки на подання клопотання про арешт майна досить стислі (наступний робочий день або 48 годин — залежно від ситуації, описаної вище), варто з’ясувати, чи клопотання взагалі подано і коли саме. Від цього залежить, яка з підстав повернення за ст. 169 КПК України може бути застосовна у вашому випадку.

Підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх представників мають повідомити про розгляд клопотання. Виняток — випадки, коли слідчий суддя чи суд вважатиме, що для забезпечення арешту майна, яке не було тимчасово вилученим, необхідно розглянути клопотання без повідомлення цих осіб.

Звернутися до слідчого і прокурора з вимогою повернути майно

Якщо підстава для повернення вже настала (строк подання клопотання пропущено або прокурор може визнати вилучення безпідставним), наступний крок — письмове клопотання з вимогою повернути майно з посиланням на конкретну підставу і статтю КПК України. Структуру такого клопотання розглянемо в одному з наступних розділів.

Водночас звертаємо увагу, що на практиці, за винятком випадку, коли прокурор сам визнає вилучення безпідставним, таке клопотання не завжди ефективне. Зокрема, правоохоронці часто відстоюють згадану вище позицію, що майно, на відшукання якого ухвалою слідчого судді було прямо надано дозвіл, не має статусу тимчасово вилученого.

Тому, наприклад, у разі пропуску строку звернення з клопотанням про арешт вилученого майна правоохоронці можуть не вважати себе зобов’язаними виконувати наведені вимоги законодавства і відмовити в поверненні майна.

Отже, якщо клопотання про арешт ще не подано, то разом зі зверненням до слідчого і прокурора варто також оцінити перспективи скарги до слідчого судді на їхню бездіяльність щодо неповернення майна.

Подати заперечення та взяти участь у розгляді питання про арешт

Якщо клопотання про арешт подано, слідчий суддя чи суд розглядає його не пізніше двох днів з дня надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача (якщо клопотання подано ним), підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, а за наявності — також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (ч. 1 ст. 172 КПК України).

Це означає, що особа, у якої вилучено майно, як правило, має право бути присутньою на цьому розгляді й подати заперечення проти арешту. Слідчий суддя також має право за клопотанням учасників заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що стосуються питання арешту, — цим варто скористатися, якщо є що показати суду (ч. 4 ст. 172 КПК України).

Як уже зазначалося, без повідомлення учасників (включно з власником майна) може розглядатися лише клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, і лише якщо це необхідно для забезпечення арешту (ч. 2 ст. 172 КПК України).

Клопотання про повернення тимчасово вилученого майна: зразок структури

КПК України не встановлює окремої уніфікованої форми клопотання про повернення тимчасово вилученого майна. Тому нижче наводимо детальну структуру документа, яка виходить із загальних вимог до процесуальних клопотань і логіки вже розглянутих підстав повернення.

Хто подає клопотання і кому його адресувати

Клопотання подає особа, у якої вилучено майно (володілець тимчасово вилученого майна), або її захисник чи представник. Це ті самі особи, яких ст. 303 КПК України прямо наділяє правом оскаржувати бездіяльність щодо неповернення майна, якщо клопотання не дасть результату. Адресат — слідчий, який здійснює досудове розслідування, або прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у конкретному провадженні, оскільки саме вони уповноважені вирішити це питання по суті.

Якщо ж клопотання стосується безпідставності вилучення майна, доречніше адресувати його саме прокурору, адже таке питання вирішується його постановою.

Які обставини та правові підстави зазначити

У клопотанні варто послідовно викласти:

• обставини вилучення: дата, місце, орган, протокол, яке саме майно вилучено;
• яка з підстав повернення за ст. 169 КПК України настала у вашому випадку (їх детально розібрано вище);
• конкретне прохання — повернути майно з посиланням на відповідну статтю.

Якщо клопотання стосується безпідставності вилучення майна, замість наведених підстав повернення слід викласти саме ці обставини та аргументи, а в прохальній частині просити прокурора винести відповідну постанову та повернути тимчасово вилучене майно на підставі п. 1 ч. 1 ст. 169 КПК України.

Які документи й докази додати

Якщо клопотання подається слідчому чи прокурору, відповідні матеріали (ухвала на обшук, протокол тощо) вже є в матеріалах кримінального провадження. Водночас не буде зайвим додати копії документів, на які є посилання в тексті клопотання. Якщо підставою є пропущений строк, корисно додати розрахунок дат, який наочно показує, що строк за ч. 5 ст. 171, ч. 3 ст. 172 чи ч. 6 ст. 173 КПК України вже сплив.

Також може бути доцільно додати документи, що підтверджують зв’язок заявника з майном, якщо належність майна є спірною або майно хибно пов’язують із предметом кримінального правопорушення. Наприклад, під час обшуку правоохоронці досить часто вилучають грошові кошти, які, на їхнє переконання, можуть стосуватися кримінального провадження. У такому разі особа може звернутися з клопотанням і долучити докази того, що гроші отримано ще до події, яка досліджується в кримінальному провадженні (наприклад, розписку).

Зразок клопотання

Як зафіксувати подання та отримання клопотання

Подання клопотання варто зафіксувати так, щоб мати доказ факту та дати подання:

• поставте в документі дату складання та підпис;
• надішліть клопотання рекомендованим листом з описом вкладення (обов’язково збережіть накладну, чек і другий примірник опису вкладення з найменуванням поштового відправлення та підписом працівника пошти) або на електронну адресу органу, якщо вона є.

Це знадобиться, якщо доведеться доводити бездіяльність на наступному етапі.

Що робити, якщо слідчий не повертає майно

Скарга на бездіяльність за статтею 303 КПК України

Якщо звернення до слідчого чи прокурора не дало результату або якщо ви бажаєте одразу перейти до наступного, більш результативного етапу без попереднього звернення, наступний крок — скарга слідчому судді.

Пункт 1 ч. 1 ст. 303 КПК України прямо передбачає, що на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України.

Право на подання такої скарги має, зокрема, володілець тимчасово вилученого майна та інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Скарга подається протягом 10 днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності до слідчого судді місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Що просити у слідчого судді та як довести бездіяльність

За результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може постановити ухвалу про (ч. 2 ст. 307 КПК України):

• скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
• скасування повідомлення про підозру;
• зобов’язання припинити дію;
• зобов’язання вчинити певну дію;
• відмову в задоволенні скарги.

Оскільки в разі неповернення майна в порушення вимог ст. 169 КПК України оскаржується саме бездіяльність, у скарзі необхідно просити слідчого суддю зобов’язати слідчого чи прокурора повернути тимчасово вилучене майно володільцю. У прохальній частині скарги також варто зазначити конкретні дані володільця (ПІБ або найменування, РНОКПП чи код ЄДРПОУ, адресу місця проживання чи місцезнаходження).

Щоб довести бездіяльність, потрібно описати та підтвердити доказами конкретні обставини:

• факт вилучення майна та його статус як тимчасово вилученого;
• настання конкретної підстави повернення за ст. 169 КПК України (з датою її настання);
• те, що майно не повернуто попри наявність підстави та сплив відповідного строку.

Варто також мати на увазі, що завдяки відносно нещодавньому рішенню Конституційного Суду України № 8-р(II)/2026 від 21.07.2026 наразі можливе апеляційне оскарження ухвали слідчого судді в цій категорії справ.

Цим рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ч. 3 ст. 307, ч. 1, 2 ст. 309 КПК України в тому, що вони не визначають права на апеляційне оскарження під час досудового розслідування ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у неповерненні відповідно до статті 169 цього Кодексу тимчасово вилученого майна.

Водночас ухвала слідчого судді, якою задоволено скаргу на бездіяльність уповноважених осіб (слідчих, прокурорів), яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, апеляційному оскарженню не підлягає.

Оскарження недотримання розумних строків прокурору

Чинне законодавство також передбачає можливість підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, оскаржити недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем чи прокурором (ч. 1 ст. 308 КПК України).

Прокурор вищого рівня зобов’язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов’язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду (ч. 2 ст. 308 КПК України).

Якщо прокурор вищого рівня відмовить у задоволенні такої скарги, цю відмову можна оскаржити слідчому судді в порядку ст. 303 КПК України (п. 9-1 ч. 1 цієї статті).

Як фактично забрати майно після рішення про повернення

Отримання копії рішення, звернення до зберігача та акт приймання

На відміну від арешту майна, виконання якого прямо регламентовано КПК України, окремої процедури виконання рішення про повернення тимчасово вилученого майна цей Кодекс не встановлює.

Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 100 КПК України), а саме постановою КМУ від 19.11.2012 № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України».

Повернення в цьому випадку — це фактична дія, яку слідчий чи прокурор зобов’язані вчинити безпосередньо на підставі пропущеного строку, судового рішення та/або постанови прокурора. Документи, з яких випливає обов’язок повернути тимчасово вилучене майно, як правило, з моменту їх винесення мають бути долучені до матеріалів кримінального провадження. Тому додавати копію судового рішення та/або постанови прокурора до свого клопотання не обов’язково, але бажано — це може пришвидшити процес і запобігти можливим маніпуляціям.

З відповідним документом (судовим рішенням та/або постановою) варто звернутися безпосередньо до слідчого чи прокурора і наполягти на складанні акта, в якому детально зафіксовано перелік, стан і комплектність кожної одиниці майна, що повертається. Це захищає обидві сторони і знадобиться, якщо виникнуть претензії щодо стану речей.

Що робити у разі пошкодження, втрати або неповної комплектації

Якщо сторона кримінального провадження, якій було надано речовий доказ, втратила чи знищила його, вона зобов’язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. Якщо йдеться про втрачений чи знищений документ, відповідна сторона має відшкодувати витрати, пов’язані з його втратою чи знищенням та виготовленням дубліката (ч. 4 ст. 100 КПК України).

У будь-якому разі порядок дій один: детально фіксувати перелік, стан і комплектність майна, що повертається, в акті, а якщо пошкодження чи неповна комплектація виявлені на місці — додатково робити фото- чи відеофіксацію.

Повернення майна чи скасування арешту: який спосіб обрати

Вибір процесуальної дії залежить від одного ключового факту: чи встиг слідчий суддя чи суд накласти арешт на майно, чи воно досі залишається тимчасово вилученим. Важливі й інші обставини ситуації, тому рекомендуємо заздалегідь звернутися до адвоката для ретельного правового аналізу та оперативного й ефективного вирішення питання повернення майна.

Майно не арештоване: вимога про негайне повернення

Це сценарій, розглянутий у попередніх розділах. У цьому випадку діють підстави ст. 169 КПК України та весь описаний вище ланцюжок дій — клопотання до слідчого чи прокурора та/або скарга на бездіяльність слідчому судді.

Майно арештоване: скасування арешту або оскарження ухвали

Якщо арешт уже накладено, шлях дій інший. Насамперед можна подати клопотання про скасування арешту повністю чи частково за ст. 174 КПК України, якщо доведете, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (це вже розглядалося в розділі про підстави повернення).

Якщо ви не були присутні під час вирішення питання про арешт, у вас є самостійне право оскаржити цю ухвалу: підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково (ч. 7 ст. 173, ч. 1 ст. 174 КПК України).

Окремо зазначимо, що сама ухвала про арешт майна або про відмову в ньому належить до переліку ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування (ст. 309 КПК України).

Водночас оскарження ухвал слідчого судді, постановлених у порядку ст. 174 КПК України, зокрема про скасування арешту майна, кримінальний процесуальний закон не передбачає (постанова Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 947/32825/23).

Повернення вилученого майна підприємства

Як зменшити вплив вилучення на роботу бізнесу

Крім уже зазначених дій щодо повернення тимчасово вилученого майна, підприємство вже на етапі розгляду питання про арешт майна чи його оскарження може посилатися, серед іншого, на ч. 4 ст. 173 КПК України. Згідно з нею, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи чи інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Отже, якщо вилучення та арешт майна призведуть до таких наслідків, представник підприємства може посилатися на ці вимоги процесуального законодавства.

Типові помилки під час повернення вилученого майна

• Плутанина між тимчасово вилученим і арештованим майном. Це різні правові статуси з різними механізмами оскарження дій, бездіяльності чи судових рішень, і від цього залежать стратегія і тактика повернення майна.
• Зволікання зі зверненням до адвоката, поданням клопотання та/або скарги. Через таке зволікання володільці майна часто втрачають можливість легше і швидше оскаржити бездіяльність правоохоронців щодо неповернення тимчасово вилученого майна.
• Підписання протоколу без перевірки та зауважень. Незгоду з описом майна, його станом чи належністю, не зафіксовану в протоколі одразу, значно складніше довести пізніше.
• Очікування, що майно повернуть автоматично. Обов’язок слідчого чи прокурора негайно повернути майно в разі настання передбачених ст. 169 КПК України підстав на практиці, на жаль, рідко виконується без активного звернення особи.

Як адвокат допомагає повернути тимчасово вилучене майно

Складність цієї категорії справ полягає не стільки в обсязі законодавства, скільки в деталях, які вирішують результат. Адвокат:

• проводить ретельний правовий аналіз вашої ситуації;
• визначає, яка з підстав ст. 169 КПК України може бути застосовна;
• складає клопотання чи скаргу з посиланням на потрібні статті та з урахуванням процесуального статусу заявника;
• представляє інтереси володільця чи іншої особи під час розгляду клопотання про арешт і наводить доводи, які суддя зобов’язаний врахувати.

Крім того, практика в цій сфері активно розвивається, і чинні позиції судів істотно впливають на вибір стратегії та тактики дій. Наприклад, це розбіжність між ВАКС і Київським апеляційним судом щодо статусу майна, на відшукання якого прямо надано дозвіл ухвалою, або нещодавня зміна щодо права на апеляційне оскарження ухвал за скаргами на неповернення тимчасово вилученого майна. Адвокат, який відстежує ці зміни, здатен побудувати позицію на аргументах, набагато ефективніших за шаблонне звернення.