

Софія Нечипоренко
Помічник адвоката, юрист
24 роки професійного юридичного захисту.

Згода на обробку персональних даних - один із найпоширеніших документів у практиці бізнесу. Її просять під час реєстрації на сайті, прийому на роботу, укладення договору або підписки на розсилку. Водночас на практиці її нерідко оформлюють формально: копіюють чужі бланки або вимагають згоду там, де обробка ґрунтується на законі чи договорі. Така помилка створює ризик скарги суб’єкта даних, перевірки Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та втрати довіри клієнтів.
У цій статті ми з’ясуємо, що означає згода, у яких випадках вона потрібна, які відомості має містити, як її оформити онлайн, як відкликати та що робити в разі порушення. Правову основу становить чинний Закон України “Про захист персональних даних” (надалі - Закон).
Відповідно до абз. 4 ст. 2 Закону, згода суб’єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб’єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб’єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
У відносинах беруть участь кілька сторін. Суб’єкт персональних даних - це фізична особа, до якої вони належать. Володілець визначає мету та склад даних і порядок їх обробки. Розпорядник обробляє дані від імені володільця на підставі закону чи договору. Для третьої особи, якій дані передаються, також потрібна правова підстава.
Діюча згода має три ключові ознаки. Перша - добровільність: людина не повинна бути поставлена перед вибором «погоджуйся або втрачаєш послугу чи роботу» щодо даних, які для цієї послуги чи роботи не потрібні. Друга - поінформованість: до моменту підпису суб’єкт має знати, хто збирає його дані, які саме відомості, для чого і кому вони можуть бути передані (ст. 12 Закону). Третя - конкретність: мета обробки має бути чітко визначеною та законною, а склад і зміст даних - відповідати цій меті та не бути надмірними (ст. 6 Закону). Загальна формула на кшталт «для будь-яких цілей діяльності компанії» цим вимогам не відповідає.
Захист персональних даних також має конституційний вимір. Відповідно до ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Ці документи виконують різні функції. Повідомлення про обробку інформує суб’єкта про володільця, зміст та склад персональних даних, свої права, визначені цим Законом, мету збору персональних даних та осіб, яким передаються його персональні дані. Це самостійний обов’язок за ч. 2 ст. 12 Закону, який діє незалежно від підстави обробки. Політика конфіденційності - загальний документ, що пояснює, як компанія працює з персональними даними. Згода ж є волевиявленням людини й лише однією з підстав обробки персональних даних. Тому просте посилання на політику конфіденційності без активної дії користувача не замінює згоду там, де вона потрібна.
Поширена помилка - вважати, що будь-який збір даних вимагає згоди. Обробка персональних даних без згоди цілком законна, якщо є інша підстава з ч. 1 ст. 11 Закону. Згода - лише одна з них.
Стаття 11 Закону називає такі підстави обробки:
| Підстава | Приклад із практики |
|---|---|
| Згода суб’єкта персональних даних | Підписка на маркетингову розсилку, використання фото в промоматеріалах |
| Дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень | Обробка даних державним органом у межах компетенції |
| Укладення та виконання правочину, стороною якого є суб’єкт персональних даних або який укладено на користь суб’єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб’єкта персональних даних | Дані покупця для виконання договору купівлі-продажу чи доставки |
| Захист життєво важливих інтересів суб’єкта персональних даних | Передача даних медикам у невідкладній ситуації |
| Необхідність виконання обов’язку володільця, передбаченого законом | Податковий та кадровий облік, бухгалтерська звітність |
| Необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб’єкта персональних даних у зв’язку з обробкою його даних переважають такі інтереси | Обмежена обробка для захисту від шахрайства та в судових спорах |
Отже, якщо компанія збирає адресу доставки для виконання замовлення, окрема згода на цю дію не потрібна: підставою є договір. Але така обробка не виправдовує використання тих самих даних для реклами. Для нової мети потрібна нова підстава, найчастіше - згода.
Дані працівника, потрібні для виконання трудового договору, ведення кадрового та податкового обліку, обробляють на підставі закону й трудового договору. Згода на обробку персональних даних працівника необхідна лише для додаткових цілей, які не випливають із трудових відносин: наприклад, публікації фотографії на сайті компанії або передачі контактів сторонніми організаціям.
Робота з працівниками має межі. Відповідно до ч. 1 ст. 25 Кодексу законів про працю України, при укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.
Тому не варто робити згоду на надмірну обробку умовою прийняття на роботу чи продовження трудових відносин. Також слід пам’ятати: особливі категорії даних, зокрема про стан здоров’я чи біометричні відомості, можна обробляти лише у випадках, визначених ст. 7 Закону, зокрема за однозначної згоди особи або коли це необхідно для виконання обов’язків у сфері трудових відносин відповідно до закону із забезпеченням належного захисту. За обробку даних, що становить особливий ризик для прав і свобод людини, володілець зобов’язаний повідомити Уповноваженого протягом тридцяти робочих днів з початку такої обробки (ст. 9 Закону).
Закон не затверджує єдиного обов’язкового бланка. Водночас зміст документа має забезпечувати добровільність, поінформованість і конкретність, про які йшлося вище. Для цього складіть згоду так, щоб вона відповідала фактичному процесу обробки у вашій компанії.
У документі слід вказати повне найменування володільця та його контактні дані, а також ідентифікувати суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові). Далі необхідно перелічити конкретні відомості, які збирають: наприклад, прізвище, ім’я, номер телефону, адресу електронної пошти. Перелік має бути пропорційним меті. Паспортні дані, відомості про родину чи стан здоров’я не варто включати лише тому, що вони є в чужому шаблоні. Якщо мета - відповісти на запит про консультацію, достатньо контактів, а не повного пакета реквізитів.
Мету потрібно формулювати конкретно: «надсилання комерційних пропозицій щодо послуг компанії» чи «опрацювання звернення суб’єкта». Для кількох самостійних цілей краще передбачити окремі згоди або окремі позначки, щоб людина могла погодитися на одну мету та відмовитися від іншої.
Далі потрібно описати операції, які виконує володілець (збирання, зберігання, використання, передача), і вказати, кому дані можуть передаватися: розпорядникам, постачальникам послуг чи іншим третім особам. Важливо визначити строк зберігання або умову, за якої він спливає, наприклад, до досягнення мети чи до відкликання згоди. Відповідно до ст. 15 Закону, дані підлягають видаленню або знищенню, зокрема після закінчення строку зберігання, визначеного згодою чи законом, а також у разі припинення правовідносин між суб’єктом і володільцем, якщо інше не передбачено законом.
Слід враховувати і безпеку. Володілець та розпорядник зобов’язані вживати організаційних і технічних заходів для захисту даних (ст. 24 Закону). Це не потрібно перелічувати в тексті згоди, проте внутрішні процеси мають відповідати заявленому.
У згоді варто нагадати про права, передбачені ст. 8 Закону. До них належать право знати про мету та джерела збору, доступ до своїх даних, вимога змінити чи знищити дані, звернення до Уповноваженого або суду, а також відкликання згоди. Окремо слід вказати конкретний спосіб відкликання: адресу електронної пошти або поштову адресу, куди надсилати звернення. Не слід закладати в текст необмежений дозвіл на використання даних для будь-яких майбутніх цілей: такий підхід суперечить принципам мети та мінімізації зі ст. 6 Закону.
Нижче наведено умовний приклад для процесу, у якому клієнт залишає контакти для консультації. Це не універсальний бланк і не обов’язковий додаток до будь-якого договору: його потрібно адаптувати до вашої мети та складу даних.
Приклад заповнення
Згода на обробку персональних даних
Згода на обробку персональних даних
Я, [прізвище, ім’я, по батькові], відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» надаю [повне найменування володільця, код ЄДРПОУ]1 (далі – Володілець) згоду на обробку моїх персональних даних: [перелік конкретних відомостей, наприклад, прізвище, ім’я, номер телефону, адреса електронної пошти]2 з метою [конкретна мета, наприклад, підготовки відповіді на мій запит про консультацію]3.
Обробка включає збирання, реєстрацію, зберігання, використання та знищення зазначених даних. Мої дані можуть бути передані [перелік отримувачів або їхніх категорій, зокрема розпорядників, які діють за дорученням Володільця]. Дані зберігаються [строк або умова, наприклад, до досягнення мети обробки чи до відкликання згоди].
Мені відомі мої права, передбачені ст. 8 Закону, зокрема право відкликати згоду, надіславши письмове звернення на [адреса електронної пошти або поштова адреса Володільця]4.
Передусім слід узгодити перелік даних і мету з реальним процесом: якщо компанія не передає дані третім особам, відповідний абзац прибирають. Якщо згода стосується кількох цілей, її розділяють. Також необхідно перевірити, чи не охоплює документ особливі категорії даних: тоді діють додаткові вимоги ст. 7 Закону. Не копіюйте паспортні реквізити та розлогі переліки з чужого шаблону: надлишкові дані - це самостійне порушення принципу ненадмірності.
У цифровому середовищі ключове завдання показати, що саме людина свідомо надала згоду. Відповідно до абз. 4 ст. 2 Закону, у сфері електронної комерції згода суб’єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб’єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки. Згода на обробку персональних даних онлайн у інших сферах також можлива, якщо форма дає змогу зробити висновок про її надання. Кваліфікований електронний підпис для цього, як правило, не потрібен, і твердження, що кожна згода потребує КЕП, не відповідає закону.
Електронна форма має передбачати активну дію користувача: самостійне проставлення позначки або натискання кнопки. Попередньо встановлена галочка не свідчить про добровільність. Текст згоди має бути доступним до моменту, коли людина надає дозвіл, і містити ті самі відомості, що й паперовий варіант. Також варто фіксувати дату й час, версію тексту, ідентифікатор користувача (акаунт, адресу електронної пошти) та канал, через який отримано згоду.
Для кожної мети (наприклад, обробка замовлення та маркетингові листи) краще передбачити окрему позначку. Тоді відмова від розсилки не блокує отримання послуги, а компанія може довести обсяг наданої згоди. Підтвердження згоди слід зберігати стільки, скільки триває обробка на її підставі, і за потреби для захисту у спорі, та не довше, ніж це виправдано. Універсального законодавчого строку зберігання таких підтверджень Закон не встановлює, тому його визначають внутрішньою політикою залежно від мети.
Відкликання згоди на обробку персональних даних - самостійне право суб’єкта за ст. 8 Закону. Воно не потребує пояснення мотивів і не залежить від того, у якій формі було надано згоду, проте має бути реалізоване у зрозумілий спосіб.
Щоб відкликати згоду, людина звертається до володільця у спосіб, указаний у документі: електронною поштою, поштою чи через особистий кабінет. Після цього володілець має припинити обробку, яка спиралася саме на цю згоду, повідомити про це розпорядників і третіх осіб, яким передавав дані, та видалити дані, якщо немає іншої підстави для їх зберігання. Бажано, щоб відкликання було таким самим простим, як і надання згоди.
Відкликання згоди не скасовує інших законних підстав обробки та обов’язкових строків зберігання. Наприклад, бухгалтерські та податкові документи компанія зобов’язана зберігати в порядку, визначеному законодавством, навіть якщо клієнт відкликав згоду на маркетинг. Тому кожну мету обробки потрібно оцінювати окремо: що підлягає видаленню одразу, а що зберігається за обов’язком, установленим законом. Відповідно до ст. 15 Закону, дані підлягають видаленню чи знищенню, зокрема після закінчення строку зберігання, визначеного згодою або законом, та у разі припинення правовідносин між суб’єктом і володільцем, якщо інше не передбачено законом.
Захист персональних даних забезпечує низка способів. Суб’єкт має право звернутися до володільця з вимогою припинити обробку або змінити чи знищити недостовірні дані, а також скаржитися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини чи до суду (ст. 8 Закону). Контроль за додержанням законодавства здійснює Уповноважений.
Зазвичай першим кроком є мотивована вимога до володільця. Якщо її не виконано, людина може подати скаргу до Уповноваженого, який має право видавати обов’язкові до виконання приписи. Окремий шлях - позов до суду, зокрема про відшкодування моральної шкоди (ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України). Адміністративну відповідальність за недодержання законодавства про захист персональних даних передбачає ст. 188-39 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за невиконання законних вимог Уповноваженого - ст. 188-40. У випадках незаконного збирання, зберігання чи поширення конфіденційної інформації про особу можлива кримінальна відповідальність за ст. 182 Кримінального кодексу України. Автоматичної компенсації закон не гарантує: розмір відшкодування суд визначає з урахуванням обставин справи.
Про майбутні зміни. Законопроєкт № 8153 «Про захист персональних даних» був прийнятий Верховною Радою за основу 20 листопада 2024 року й передбачає нову редакцію регулювання, наближену до Загального регламенту ЄС про захист даних (GDPR). Станом на жовтень 2026 року, за відкритими джерелами, його остаточно не ухвалено, тож чинним залишається Закон № 2297-VI. Компаніям варто стежити за змінами, зокрема щодо вимог до згоди та розмірів санкцій.
На практиці проблеми виникають не лише через відсутність згоди, а й через невідповідність документів реальним процесам. Юрист може проаналізувати, які операції з даними виконує компанія, визначити для кожної правову підставу, підготувати форми згоди та повідомлення про обробку, налаштувати онлайн-механізм її отримання й відкликання, а також розробити внутрішні правила обробки. Окремо виконується перевірка договорів із розпорядниками та підрядниками, які отримують дані.
АО «Шкребець і партнери» консультує бізнес щодо оформлення згод, захисту персональних даних та діяльності в разі перевірок і скарг. Зв’яжіться з нашою командою, щоб оцінити ваші форми та процеси.
Будь ласка, заповніть форму, щоб зв'язатися з нашою командою.

Зазвичай ми відповідаємо через форму протягом 24 годин.
Слідкуйте за актуальною правовою аналітикою, розʼясненнями законодавства та новинами від адвокатів АО «Шкребець і партнери»