Скасування податкового повідомлення-рішення на понад 45 млн грн з ПДВ для комунального підприємства

Про справу

Податковий орган за результатами позапланової перевірки зменшив комунальному підприємству від'ємне значення ПДВ, що мало зараховуватися до податкового кредиту наступного періоду, на понад 45 мільйонів гривень. Податкова вважала, що підприємство занизило податкові зобов'язання та завищило податковий кредит. Захист домігся скасування повідомлення-рішення в суді першої інстанції. Апеляційний суд цей висновок підтримав, а Верховний Суд відмовив податковій у касаційній скарзі. Постанова остаточна й оскарженню не підлягає.

Обставини справи

• Податковий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку підприємства з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення ПДВ за один звітний місяць 2023 року.
• За актом перевірки підприємство занизило податкові зобов'язання на понад 11 млн грн і завищило податковий кредит на понад 34 млн грн. Разом це призвело до завищення від'ємного значення ПДВ на понад 45 млн грн.
• На підставі акта податкова винесла податкове повідомлення-рішення за формою «В4». Підприємство оскаржило його в адміністративному порядку, але центральний орган податкової залишив скаргу без задоволення.
• Спір стосувався трьох груп операцій: розрахунків з оператором системи розподілу електроенергії, бюджетних коштів, які підприємство отримало від департаменту міської ради, та безоплатної передачі майна на баланс іншого комунального підприємства.
• Окремо податкова посилалася на висновок судово-економічної експертизи, складений у межах кримінального провадження вже після перевірки.

Суть спору

За версією податкової, підприємство мало визнавати податкові зобов'язання за операціями з оператором системи розподілу, а також на суми отриманих бюджетних коштів і під час передачі майна. Податкова вважала, що зазначена в реєстрі діяльність підприємства (зокрема розподіл електроенергії) зобов'язує його застосовувати касовий метод, і на цій підставі заперечувала право на значну частину податкового кредиту. Підприємство заперечувало: у відносинах з оператором воно відшкодовувало збитки, а не надавало послуги, бюджетні кошти були субсидіями й трансфертами, а передача майна звільнена від оподаткування.

На якому етапі клієнт звернувся по допомогу

Клієнт звернувся після завершення перевірки та отримання податкового повідомлення-рішення, коли адміністративне оскарження вже не дало результату. Це означало, що єдиним способом захисту залишався суд, а ставки були високими: йшлося про десятки мільйонів гривень.

Складність справи

• Масштаб суми. Спірне донарахування перевищувало 45 млн грн, і його наслідки могли серйозно вплинути на фінансовий стан комунального підприємства.
• Три окремі групи операцій. Кожну довелося обґрунтовувати окремо, з різними нормами ПК України й різною судовою практикою.
• Формальні ознаки на боці податкової. У реєстрі серед видів діяльності підприємства було зазначено розподіл електроенергії, і це давало податковій підставу вимагати застосування касового методу.
• Експертний висновок із кримінального провадження. Податкова підкріплювала свою позицію висновком експерта, тож захисту потрібно було заперечити його як доказ.
• Спроба податкової оскаржити результат у касації. Вона посилалася на відсутність висновку Верховного Суду з певних питань і на цьому будувала підставу касаційного оскарження.
• Багатоінстанційний розгляд. Захисту довелося послідовно відстоювати позицію в суді першої інстанції, в апеляції та в касації.

Основна правова стратегія

Захист довів, що кожна група спірних операцій не створює податкових зобов'язань і не позбавляє права на податковий кредит. Для цього він спирався на фактичний зміст операцій, а не на формальні ознаки. Додатково захист заперечував допустимість експертного висновку, який не міг слугувати підставою спірного рішення.

Аргументи адвокатів

Щодо розрахунків з оператором системи розподілу.

Підприємство не здійснювало діяльності з розподілу електроенергії та не мало відповідної ліцензії. У цих відносинах воно відшкодовувало збитки оператора, а не надавало послуги. Тому податкові зобов'язання виникали в оператора, а не у підприємства. У свою чергу, підприємство мало право на податковий кредит за зареєстрованими податковими накладними.

Щодо бюджетних коштів.

Кошти надійшли за кодами бюджетної класифікації, які визначають субсидії та поточні й капітальні трансферти. Вони не були оплатою товарів чи послуг, а департамент міської ради виступав розпорядником бюджетних коштів, а не замовником. Отже, об'єкта оподаткування ПДВ немає.

Щодо передачі майна.

Майно комунальної власності безоплатно передали з балансу одного комунального підприємства на баланс іншого за рішенням виконавчого комітету міської ради. Така операція звільняється від оподаткування за підпунктом 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 ПК України.

Щодо експертного висновку.

Висновок складено після перевірки та прийняття спірного рішення, тож податкова не могла його використати як підставу. Крім того, його підготовлено в межах кримінального провадження, а письмового дозволу слідчого чи прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування податкова не надала.

Докази на користь клієнта

• Зареєстрована податкова накладна оператора системи розподілу, яка підтверджувала право на податковий кредит. Порушень її складання чи реєстрації податкова не встановила.
• Акти фіксації розміру збитків і податкові накладні, які підтверджували, що підприємство відшкодовувало збитки оператора, а не здійснювало розподіл електричної енергії.
• Дані ліцензійного реєстру, з яких випливало, що підприємство не мало ліцензій на постачання чи розподіл електроенергії.
• Плани використання бюджетних коштів, довідки про внесення змін до них і виписки з системи казначейства.
• Рішення виконавчого комітету, розпорядження профільного департаменту та акти приймання-передачі майна.

Виявлені порушення

Податкова не вказала, яким споживачам, в яких обсягах і протягом якого періоду підприємство нібито постачало електроенергію. Вона також не надала договорів, актів чи накладних, які підтверджували б, що бюджетні кошти були оплатою за товари чи послуги. Нарешті, вона спиралася на доказ, який не можна було використати: висновок експерта з кримінального провадження без дозволу слідчого чи прокурора, складений уже після перевірки.

Робота адвокатів

Аналіз матеріалів справи

Адвокати проаналізували акт перевірки та податкове повідомлення-рішення. Вони розділили спірні операції на три групи й для кожної визначили норми ПК України та практику Верховного Суду. Окремо проаналізували джерело та час складання експертного висновку.

Підготовка процесуальних документів

Адвокати підготували адміністративний позов про скасування податкового повідомлення-рішення, відповіді на аргументи податкової в судах першої та апеляційної інстанцій і відзив на касаційну скаргу. У відзиві вони послалися на практику Верховного Суду, зокрема на постанови у справах № 520/19175/2020, № 520/18518/21 і № 520/28419/21.

Представництво в суді

Представник підприємства брав участь у розгляді в усіх трьох інстанціях. У касаційному суді справу розглядали у відкритому засіданні в режимі відеоконференції. Представник заперечував проти скарги й наполягав на залишенні судових рішень без змін.

Результат

Рішення суду

Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкової без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Суд виходив із таких висновків:

• Касовий метод не застосовується. Само по собі зазначення розподілу електроенергії серед видів діяльності не є достатньою підставою, якщо фактичне здійснення таких операцій не встановлено. У відносинах з оператором підприємство було отримувачем послуг, тож мало право на податковий кредит. Податкова не вказала, кому, в яких обсягах і коли підприємство постачало електроенергію.
• Бюджетні кошти не є об'єктом оподаткування. Це субсидії та трансферти, а не оплата товарів чи послуг. Постачання на користь розпорядника коштів суди не встановили, і податкова цього не довела. Суд послався на постанови Верховного Суду у справах № 520/18518/21, № 520/28419/21 і № 813/2762/15.
• Передача майна звільняється від оподаткування. Безоплатна передача комунального майна на баланс іншого комунального підприємства за рішенням органу місцевого самоврядування підпадає під пільгу, передбачену підпунктом 197.1.16 пункту 197.1 статті 197 ПК України. Суд послався на постанову у справі № 520/19175/2020. Твердження податкової про відсутність висновку Верховного Суду з цього питання не підтвердилося.
• Експертний висновок не є належним доказом. Апеляційний суд правильно визнав його недопустимим: відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого чи прокурора (ст. 222 КПК України). Лист, на який посилалася податкова як на підтвердження такого дозволу, не подавали до судів попередніх інстанцій, а касаційний суд не може приймати нові докази. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.

Що вдалося досягти

Підприємство повністю відбило донарахування понад 45 млн грн. Податкове повідомлення-рішення скасовано, а право на податковий кредит і від'ємне значення ПДВ збережено.

Практичне значення

Рішення закріплює кілька важливих підходів для платників ПДВ:

• Застосування касового методу залежить від фактично здійснюваних операцій, а не від переліку видів діяльності в реєстрі.
• Бюджетні кошти, які надійшли як субсидії чи трансферти, не є об'єктом оподаткування ПДВ, якщо це не плата за поставлені товари чи послуги.
• Безоплатна передача майна між комунальними підприємствами за рішенням органу місцевого самоврядування звільняється від ПДВ.
• Докази з кримінального провадження не можна використовувати без письмового дозволу слідчого чи прокурора, а те, що з'явилося після перевірки, не може обґрунтовувати раніше прийняте рішення.

Чому цей кейс є важливим

Кейс буде корисним комунальним та державним підприємствам, які отримують бюджетні кошти, передають майно між собою чи розраховуються з операторами енергетичних ринків. Він показує, що податкову перевірку на десятки мільйонів гривень можна успішно оскаржити, якщо захист розбирає кожну спірну операцію окремо, спирається на фактичний зміст господарських відносин і заперечує доказову базу податкового органу.

Кейс також демонструє цінність послідовного захисту у всіх інстанціях та вміння зіставляти позицію з усталеною практикою Верховного Суду.