Виправдувальний вирок щодо експосадовця міграційної служби за обвинуваченням в отриманні неправомірної вигоди

Про справу

До адвоката Руслана Бекузарова звернувся клієнт – колишній посадовець міграційної служби – у зв’язку із висунутим обвинуваченням у межах кримінального провадження. За змістом обвинувального акта, клієнту інкримінувалося кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище).

Захист та представництво клієнта в цій справі здійснював адвокат Об’єднання Руслан Бекузаров.

Обставини справи та суть обвинувачення

За версією обвинувачення, клієнт, як службова особа, нібито одержав від іншої особи неправомірну вигоду за реєстрацію місця перебування осіб, як переміщених з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, без проведення відповідної перевірки та їхньої особистої присутності.

Складність справи

Позиція обвинувачення базувалась, зокрема, на матеріалах спеціального слідчого експерименту, показаннях свідків, висновку судової криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відео-, звукозапису, а також висновку експерта, відповідно до якого проведено судову експертизу спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв.

Аргументи та робота адвоката

Стороною захисту було подано клопотання про визнання недопустимими значної кількості доказів сторони обвинувачення, зокрема постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, протоколу про результати такого контролю, протоколу допиту свідка та інших. Незаконність такого контролю обґрунтовувалась, зокрема тим, що прокурором не було надано відповідної ухвали слідчого судді для з’ясування правомірності проведення аудіо-, відеоконтролю обвинуваченого, як і не було надано жодних доказів на підтвердження законності проникнення до службового кабінету клієнта. Крім іншого, захист просив суд розглянути факти провокації правоохоронними органами відносно обвинуваченого.

Результат

Суд дійшов висновку, що відсутність ухвали слідчого судді суду апеляційної інстанції (яка дозволяла б здійснення контролю) в якості відкритого стороні захисту документа призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи. Крім іншого, прокурором не було надано доказів на підтвердження законності проникнення до службового кабінету, яким користувався обвинувачений, не надано ані ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення огляду чи обшуку, ані доказів легалізації проведеного огляду ухвалою слідчого судді, ані доказів надання дозволу користувача майна провести огляд у його службовому кабінеті, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недопустимим доказом протокол огляду місця події. З огляду на наведені обставини, суд також дійшов висновку про недопустимість висновків експертів, в яких предметом дослідження були об’єкти, які здобуті із суттєвим порушенням норм КПК України. За сукупністю обставин, дії ключового свідка (учасника здійсненого контролю) та правоохоронних органів суд кваліфікував як провокаційні, направлені не на встановлення будь-яких осіб, які займаються вимаганням чи отриманням неправомірної вигоди, а цілеспрямовано вжиті відносно обвинуваченого з метою викриття злочину, який він не вчинив би, якщо б не ініціатива та наполягання свідка та підвищенням розміру грошових коштів, які пропонувалися обвинуваченому за проставлення штампів на довідках. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений має бути виправданим у зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Рішення суду

Вироком районного суду було ухвалено визнати клієнта невинуватим у пред’явленому обвинуваченні в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдати у зв’язку з відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.

Подальші скарги прокурора були залишені без задоволення судами апеляційної та касаційної інстанції, а вирок районного суду залишено без змін.

Значення кейсу

Ця справа є показовим прикладом того, як процесуальні порушення з боку органу досудового розслідування здатні зруйнувати всю доказову базу. Кейс наочно демонструє, що негласні слідчі (розшукові) дії (НСРД) без відкриття стороні захисту ухвали слідчого судді, незаконне проникнення до службового кабінету та штучна провокація хабаря роблять отримані докази недопустимими. Фахова робота захисту довела: держава не може обґрунтовувати винуватість особи доказами, здобутими шляхом порушення закону та цілеспрямованого підбурювання до злочину. Цей виправдувальний вирок вкотре закріплює важливість принципу презумпції невинуватості та дотримання стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Посилання на вирок: https://verdictum-pro.ligazakon.net/document/74111915?qm=%2242015220000000412%22