Особливості проваджень про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави

Стягнення необґрунтованих активів у дохід держави (або скорочено – цивільна конфіскація) – це один із ключових інструментів вітчизняного антикорупційного законодавства. Його головна мета полягає в тому, щоб дозволити державі стягувати майно посадовців у випадках, коли вартість набутих ними активів неможливо пояснити офіційними заробітками, що фактично вказує на їх походження з незаконних доходів.

Важливою особливістю цього механізму є те, що він реалізується в порядку цивільного судочинства, тобто дозволяє вилучати сумнівні статки навіть без наявності обвинувального вироку у кримінальній справі.

Таким чином, посадовець, який, за припущенням правоохоронних органів, отримав незаконний дохід, може зазнати процедури визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Для того, щоб розібратися у специфіці та складнощах цього процесу, ми підготували узагальнену правову консультацію. У ній детально розкрито ключові аспекти процедури: від визначення підсудності та строків давності до стандартів доказування і наслідків для посадових осіб.

1. Що вважається законними доходами та у яких випадках суд визнає активи необґрунтованими?

У контексті визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави ключовим є поняття законних доходів, на що вказує, зокрема, положення ч. 2 ст. 69 Закону України (надалі – ЗУ) «Про запобігання корупції». Згідно з вказаною нормою активи, щодо яких судом на підставі поданих доказів не встановлено, що вони або грошові кошти, необхідні для їх придбання, були набуті за рахунок законних доходів, є необґрунтованими і підлягають стягненню в дохід держави за рішенням суду в установленому законом порядку.

Законні доходи – це доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 ЗУ «Про запобігання корупції» (п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).

До таких джерел доходів можна віднести заробітну плату (грошове забезпечення), отриману як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійну допомогу, пенсію, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи.

До них також належать наявні у суб'єкта декларування або членів його сім'ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.

З наведених норм можна зробити висновок, що ЦПК України та ЗУ «Про запобігання корупції» не визначають вичерпного переліку законних доходів, а тому можливість віднесення доходів до такої категорії може бути оцінена судом в залежності від наявних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, одним з головних завдань відповідача (посадовця) у такій категорії справ є доведення законності походження коштів, за рахунок яких були набуті спірні активи.

2. Позовна давність та підсудність у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави

Позовна давність

• Становить чотири роки (ч. 5 ст. 258 ЦК України).
• Перебіг починається від дня набуття оспорюваних активів відповідачем (ч. 7 ст. 261 ЦК України).

У контексті питання позовної давності звертаємо увагу, що 02.04.2020 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України були доповнені п. 12, відповідно до якого строки, зокрема визначений ст. 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Пізніше, згідно з постановою КМУ від 27.06.2023 № 651, з 30.06.2023 зазначений вище карантин було відмінено.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Це положення не містить жодного застереження щодо певної категорії справ, зокрема про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Цей пункт виключено 04.09.2025 на підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності».

З огляду на те, що перебіг позовної давності продовжувався та зупинявся у період з 02.04.2020 по 04.09.2025 (на період дії карантину та воєнного стану), а позови пред'являються лише щодо активів, набутих після запровадження механізму цивільної конфіскації (тобто після 28.11.2019, детальніше про це нижче), судові рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності у такій категорії справ можна очікувати не раніше 2029 року.

Юрисдикція та розгляд

Справи цієї категорії розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (спрощене провадження не застосовується згідно з п. 4 ч. 4 ст. 274 ЦПК України).

Виняток щодо підсудності: якщо відповідачем є суддя чи працівник апарату ВАКС, справу як суд першої інстанції розглядає місцевий суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться ВАКС, а як суд апеляційної інстанції – відповідний апеляційний суд цього округу (ч. 3 ст. 26 ЦПК України).

3. Позивач, відповідач та умови пред'явлення позову

Представництво держави (позивача) в суді здійснюється

• Загальне правило: прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).
• Щодо активів працівників НАБУ чи прокурорів САП: прокурорами Офісу Генерального прокурора за дорученням Генпрокурора (ч. 1 ст. 290 ЦПК України).

До кого пред'являється позов (хто є відповідачем)

До особи, яка, будучи уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

• набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті (про них нижче), та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,
• або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (ч. 4, ч. 7 ст. 290 ЦПК України).

Позов пред'являється щодо (ч. 2 ст. 290 ЦПК України)

Активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» (тобто набутих після 28.11.2019), якщо різниця між їх вартістю і законними доходами посадовця у 750 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (надалі – ПМПО), встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але при цьому:

• не перевищує межу ст. 368-5 КК України (незаконне збагачення). Станом на дату публікації даної статті така межа (3 000 ПМПО) становить 9 984 000 грн (3000 х 3 328);
• або кримінальне провадження за цією статтею закрито з нереабілітуючих/процесуальних підстав (п.п. 3, 4, 5, 8, 10 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Станом на день набрання чинності зазначеним Законом (28.11.2019) встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2 007 грн. Тобто для пред'явлення відповідного позову мінімальна різниця між вартістю активів та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, становить 750 х 2 007 = 1 505 250 грн.

Також позов може пред'являтися щодо доходів, отриманих від таких активів (абз. 4 ч. 2 ст. 290 ЦПК України).

Зауважимо, що, відповідно до наявної судової практики, наведені положення абз. 4 ч. 2 ст. 290 ЦПК України щодо доходів, отриманих від таких активів, не містять прямої вимоги щодо встановлення мінімального розміру необґрунтованих активів, а тому необхідність обов'язкової наявності різниці між вартістю активів посадовця та його законними доходами, яка дорівнює або перевищує 1 505 250 грн, для можливості звернення з позовом у цьому випадку не застосовується (постанова АП ВАКС від 02.04.2026 у справі № 991/247/26).

Вартість активів визначається за вартістю набуття. Якщо такі активи набуто безоплатно або за вартістю, нижчою за мінімальну ринкову, для визначення застосовується мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних товарів на дату набуття. Крім того, при визначенні різниці між вартістю набутих активів і законними доходами відповідно до ч. 2 ст. 290 ЦПК України не враховуються активи, вже враховані у вироку чи триваючому кримінальному провадженні за ст. 368-5 КК України, у рішенні про закриття кримінального провадження, крім випадків його закриття на підставі п.п. 3, 4, 5, 8, 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (ч. 3, ч. 6 ст. 290 ЦПК України).

4. Докази та стандарт доказування

Збір доказів

НАБУ та САП (а у визначених законом випадках – ДБР та ОГП) вживають заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості.

Для виконання цих завдань прокурор, в межах своєї компетенції та в установленому законодавством порядку, має прямий доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування.

Для визначення вартості активів з ознаками необґрунтованості в межах своєї компетенції прокурор може залучати на добровільній основі, у тому числі на договірних засадах, кваліфікованих спеціалістів та експертів, у тому числі іноземців, з будь-яких установ, організацій, контрольних і фінансових органів (ч. 8 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»).

НАБУ, на виконання вказаних вище завдань, також має право в передбаченому законодавством порядку (ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України»):

• витребовувати від інших правоохоронних органів оперативно-розшукові справи та кримінальні провадження, незалежно від їх підслідності, якщо вони можуть бути використані, серед іншого, для виявлення активів та збору доказів їх необґрунтованості;
• витребовувати та одержувати від інших правоохоронних та державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання обов'язків Національного бюро, у тому числі відомості про майно, доходи, видатки, фінансові зобов'язання осіб, які ними декларуються у встановленому законом порядку, відомості про використання коштів Державного бюджету України, розпорядження державним або комунальним майном;
• знайомитися в державних органах, органах місцевого самоврядування із документами та іншими матеріальними носіями інформації, необхідними, зокрема, для виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості, у тому числі такими, що містять інформацію з обмеженим доступом;
• здійснювати правове співробітництво із компетентними органами іноземних держав, міжнародними організаціями та інше.

Також банки України розкривають органам прокуратури, слідчим органам, НАЗК та АРМА за їхніми запитами інформацію, що становить банківську таємницю (щодо банківських рахунків клієнтів, їхніх операцій тощо), відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».

Крім того, вагому роль у таких справах відіграє НАЗК, яке здійснює інформування правоохоронних органів про виявлені порушення. Наприклад, якщо за результатами повної перевірки декларації Агентство виявляє ознаки необґрунтованості активів, а суб'єкт декларування протягом передбачених 10 днів не надає вичерпних письмових пояснень і доказів, НАЗК інформує про це НАБУ та САП (ч. 3 ст. 51-3 ЗУ «Про запобігання корупції»).

Аналогічні дії НАЗК вчиняє у разі встановлення ознак корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, за результатами моніторингу способу життя посадовця (ч. 4 ст. 51-4 ЗУ «Про запобігання корупції»).

Таким чином, матеріали НАЗК стають основою доказової бази для значної кількості справ щодо цивільної конфіскації.

Стандарт доказування

Суд ухвалює рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з іншою стороною (ч. 4 ст. 89 ЦПК України).

Розподіл обов'язку доказування:

• Позивач (прокурор) зобов'язаний навести фактичні дані про зв'язок активів з посадовцем, їх необґрунтованість, а також наявність різниці між їх вартістю і законними доходами.
• Відповідач, у разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів, зобов'язаний спростувати необґрунтованість активів (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Підстави для визнання активів необґрунтованими: суд визнає активи необґрунтованими, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи (або грошові кошти, необхідні для їх придбання) були набуті за рахунок законних доходів (ч. 1 ст. 291 ЦПК України).

5. Забезпечення позову, доказів та передача активів до АРМА

Забезпечення доказів здійснюється ВАКС за заявою прокурора САП (або ОГП) (ч. 4 ст. 116 ЦПК України).

Накладення арешту: позов може забезпечуватися накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача співмірної вартості. У виняткових випадках, з метою забезпечення збереження таких активів та їх економічної вартості, суд може накласти арешт із забороною користування. Заява про арешт розглядається протягом трьох днів (можливо без повідомлення відповідача, якщо є ризик для ефективності заходу забезпечення) (ст. 150, 153 ЦПК України).

Зауважимо, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно не є обов'язковим. На практиці дійсно можна знайти випадки, коли такий механізм прокурорами не застосовується (приклад: рішення ВАКС від 01.05.2026 у справі № 991/4379/25

Передача активів до АРМА: якщо вартість арештованих із забороною користування активів, які є предметом спору, дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року (станом на 2026 рік (200 х 8647) – 1 729 400 грн), вони передаються в управління Національному агентству (АРМА) за згодою власника або за рішенням суду. Суд зобов'язаний розглянути зазначене питання у судовому засіданні з повідомленням відповідача (ч. 5 ст. 153 ЦПК України).

Разом з тим за результатами аналізу інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень, станом на момент публікації даної статті, нами не було знайдено жодного випадку передачі активів до АРМА (як за згодою власника, так і за рішенням суду) в межах справи про цивільну конфіскацію.

6. Наслідки задоволення позову та виконання рішення

Активи, визнані необґрунтованими, стягуються в дохід держави, що є підставою для припинення права власності (ч. 1 ст. 292 ЦПК України, п. 12 ч. 1 ст. 346 ЦК України).

Особливості механізму стягнення (ч. 2-4 ст. 292 ЦПК України):

• Якщо необґрунтованою визнана частина активів – стягується ця частина (або її вартість у разі неможливості виділення такої частини).
• Якщо звернути стягнення на необґрунтовані активи неможливо, на відповідача покладається обов'язок сплатити їх вартість, або стягнення звертається на інші його активи, які відповідають вартості необґрунтованих.
• Стягнення здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім випадків здійснення такого стягнення в порядку, встановленому законом про АРМА (ЗУ від 10.11.2015 № 772-VIII).

Інформування для звільнення або припинення повноважень посадовця: копія судового рішення про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, яке набрало законної сили, також надсилається судом відповідному державному органу, органу місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації, державному чи виборному органу, уповноваженому на прийняття рішення щодо звільнення або припинення повноважень посадовця, якого стосується відповідне судове рішення (ч. 8 ст. 272 ЦПК України).

Положеннями п. 7-3 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України до однієї з підстав припинення трудового договору віднесено набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно посадовця.

7. Гарантії у кримінальному провадженні

Особливістю цього механізму є захист від самовикриття: докази, отримані від відповідача у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, не можуть бути використані на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (ч. 1 ст. 88-1 КПК України).

Крім того, відповідно до положень примітки до ст. 368-5 КК України, при визначенні різниці між вартістю набутих активів та законними доходами, тобто для кваліфікації дій посадовця як незаконне збагачення, не враховуються активи, які є предметом провадження у справах про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, а також активи, стягнуті в дохід держави в рамках такого провадження.

8. Результати дослідження наявної судової практики

Команда Адвокатського об'єднання «Шкребець і партнери» дослідила наявні судові провадження щодо визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, що доступні в Єдиному державному реєстрі судових рішень. За результатами такого дослідження наша команда підготувала огляд загальної статистики у такій категорії справ.

Так, станом на 19.08.2026 у ВАКС було зареєстровано 119 судових справ, з яких:

• 25 справ, що завершені (розглянуто позов, пройдено всі інстанції або сплив строк оскарження);
• 68 справ, що тривають (триває розгляд позовної заяви або оскарження результатів такого розгляду);
• 25 справ, в межах яких вирішувалось виключно питання забезпечення майбутнього позову;
• 1 справа, яка була об'єднана з іншою.

Як бачимо з наведеної статистики, хоч механізм цивільної конфіскації було запроваджено 28.11.2019, загальна кількість завершених справ за майже 7 років його існування не є дуже значною. Водночас не варто робити поспішних висновків щодо неефективності чи незастосовності такого механізму, адже така кількість завершених справ пояснюється, зокрема, часом, необхідним для дослідження обставин набуття активів, які були набуті вже після дати запровадження механізму цивільної конфіскації.

Перше провадження у цивільній справі за позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави було відкрито ухвалою Вищого антикорупційного суду від 03.06.2021 у справі № 991/3608/21.

З того часу можна спостерігати стрімку динаміку та зростання кількості справ вказаної категорії протягом 2021-2025 років, адже зі 119 вищезазначених судових справ:

• 2 зареєстровано в 2021 році;
• 3 зареєстровано в 2022 році;
• 8 зареєстровано в 2023 році;
• 19 зареєстровано в 2024 році;
• 60 зареєстровано в 2025 році;
• 27 зареєстровано в 2026 році (станом на 19.08.2026).

Водночас з 25 завершених тільки 3 справи (№№ 991/3608/21, 991/2175/23, 991/12632/24) завершилися відмовою в задоволенні позову. В інших 22 справах позови прокурорів САП про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави були задоволені повністю або частково.

Варто також зауважити, що з 68 триваючих справ, тільки в 3 справах наразі відмовлено у задоволенні позову.

Наведена статистика відмов у задоволенні позовів про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави явно демонструє складність справ такої категорії для відповідачів. Саме тому для формування правильної стратегії та тактики, належного збору доказів і доведення законності походження коштів ми однозначно рекомендуємо звертатися за правовою допомогою до адвокатів нашого Об'єднання.