

Софія Нечипоренко
Помічник адвоката, юрист
24 роки професійного юридичного захисту.
Договори в ІТ сфері істотно відрізняються від класичних господарських контрактів - вони поєднують питання інтелектуальної власності, конфіденційності, міжнародних розрахунків і специфічних форм зайнятості ІТ-спеціалістів. Неточне формулювання одного пункту технічного завдання чи невдало прописана умова про передачу прав на програмний код здатні коштувати компанії продукту, клієнта або програного спору в суді. У цій статті розглянемо, які види контрактів використовують українські ІТ-компанії, чим вони відрізняються між собою та які умови є критичними для кожного з них.
Окремого «ІТ-кодексу» чи спеціального закону, що регулював би всі договори в ІТ сфері комплексно, в Україні немає.
Натомість застосовується загальне цивільне законодавство, доповнене кількома профільними актами.
У межах цього законодавства сторони мають широку договірну свободу: більшість «ІТ-контрактів» (NDA, MSA, SOW, SLA, SaaS Agreement тощо) не є окремими поіменованими договорами за українським правом, а є усталеними в міжнародній практиці конструкціями, які юристи адаптують до вимог українського законодавства під конкретну модель співпраці.
Класифікація договорів в ІТ сфері зазвичай будується саме за цими критеріями — на договори з персоналом, договори з клієнтами й підрядниками, договори щодо готових програмних продуктів та інвестиційні договори.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Для ІТ-договору до істотних умов зазвичай додають: детальний опис результату або послуги (специфікацію), вартість і порядок оплати, строки виконання. Окрім істотних, ІТ-контракти майже завжди містять спеціальні умови, без яких договір втрачає практичний сенс для галузі: порядок і момент передання майнових прав інтелектуальної власності, режим конфіденційності та комерційної таємниці, метрики рівня сервісу (SLA), правила обробки персональних даних, обмеження відповідальності розробника, а також застосовне право і юрисдикцію -особливо якщо контрагент іноземний.
Оформлення відносин з ІТ-спеціалістом - одне з перших правових рішень, яке ухвалює компанія, і від нього залежить, кому належатимуть майнові права на створений продукт чи код, як оподатковується винагорода та на яких умовах можна розірвати співпрацю.
Українське законодавство пропонує для персоналу три основні договірні моделі. Трудовий договір за КЗпП України - класичні трудові відносини з відпустками, лікарняними та соціальними гарантіями; роботодавець сплачує ПДФО, військовий збір та ЄСВ із заробітної плати.
Цивільно-правовий договір - укладається з фізичною особою-підприємцем (найчастіше на спрощеній системі оподаткування) на виконання робіт або надання послуг за правилами глав 61 і 63 Цивільного кодексу; ФОП самостійно сплачує податки та формально не є найманим працівником.
Гіг-контракт - доступний виключно резидентам Дія.City відповідно до Закону України “Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні”. Гіг-контракт – це цивільно-правовий договір, за яким гіг-спеціаліст зобов'язується виконувати роботи та/або надавати послуги згідно із завданнями резидента Дія.City, а резидент зобов'язується оплачувати виконані роботи та/або надані послуги, забезпечувати належні умови праці, а також соціальні гарантії, передбачені розділом V цього Закону. Гіг-спеціаліст за таким договором є підрядником та/або виконавцем – фізичною особою, яка діє не від імені юридичної особи чи ФОП, а особисто. Гіг-контракт поєднує гнучкість цивільного договору з окремими соціальними гарантіями (право на лікарняний, декретну відпустку) та розширеним правом резидента Дія.City. ї
NDA (Non-Disclosure Agreement) - це договір про нерозголошення конфіденційної інформації, який зобов'язує сторону, що отримала доступ до даних контрагента, не розголошувати й не використовувати їх поза узгодженою метою. Окремого закону про NDA в Україні немає - його юридичною основою є норми Цивільного кодексу України про комерційну таємницю. Відповідно до ч. 1 ст. 505 ЦК України, комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Зокрема, комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Якісний NDA в ІТ-договорах фіксує: чітке визначення конфіденційної інформації, перелік винятків (загальновідома інформація, дані, розкриті на вимогу закону), строк дії обов'язку конфіденційності - часто він продовжує діяти й після припинення основного договору, а також штрафні санкції та підсудність спорів. NDA підписують окремим документом на початку перемовин або включають розділом до MSA чи Software Development Agreement.
NCA (Non-Compete Agreement) - це договір про неконкуренцію, який обмежує право контрагента протягом певного часу після завершення співпраці працювати з прямими конкурентами компанії. NSA (Non-Solicitation Agreement) - це суміжна, але інша за змістом умова: вона забороняє переманювання персоналу або клієнтів однієї сторони іншою, а не роботу на конкурента як таку. В Україні умови про неконкуренцію у трудових відносинах поки що не є поширеною практикою. Пряма заборона колишньому працівнику працевлаштовуватися до конкурентів після звільнення має обмежене практичне застосування, тому такі положення в трудових договорах частіше виконують стримувальну, ніж примусову функцію. На практиці неконкуренція краще працює як цивільно-правова умова між компаніями-контрагентами або у відносинах із ФОП - наприклад, у формі договірної неустойки за порушення, а не прямої заборони діяльності. Заборона переманювання персоналу й клієнтів (NSA), навпаки, застосовується значно частіше та ефективніше - зокрема як окремий розділ у MSA або
Коли ІТ-компанія виступає підрядником для клієнта - українського чи іноземного контрагента, застосовується інший набір договорів, орієнтований на визначення обсягу робіт, вартості та якості послуги.
MSA (Master Service Agreement) - рамковий договір про надання послуг, який фіксує загальні умови довгострокової співпраці: порядок оплати, конфіденційність, розподіл прав інтелектуальної власності, відповідальність сторін і порядок вирішення спорів. SOW (Statement of Work) - це специфікація до конкретного проєкту чи етапу в межах MSA: перелік завдань, очікуваний результат, строки, вартість і критерії приймання робіт. Така структура - «одна рамкова угода плюс кілька SOW» - типова для українських аутсорсингових і аутстафінгових компаній, що працюють із закордонними замовниками, оскільки дозволяє запускати нові проєкти без повторного узгодження базових умов.
SDA (Software Development Agreement) - це договір на розробку програмного забезпечення, за яким виконавець зобов'язується створити програмний продукт за технічним завданням замовника, а замовник прийняти й оплатити результат. За правовою природою такий договір найчастіше поєднує ознаки договору підряду або договору про надання послуг з елементами договору про створення об'єкта права інтелектуальної власності за замовленням. До обов'язкових елементів SDA належать: детальна специфікація або посилання на беклог, порядок поетапного приймання робіт актами, гарантійний період на усунення дефектів, умови передання вихідного коду та порядок внесення змін.
Service Level Agreement (SLA) - це угода про рівень обслуговування, яка встановлює вимірювані показники якості послуги: відсоток безвідмовної роботи сервісу (uptime), час реакції на звернення, час усунення інциденту залежно від його критичності. SLA зазвичай оформлюють додатком до MSA або договору технічної підтримки й прив'язують до нього фінансові санкції - service credits (перерахунок або знижку на наступний платіж) у разі недотримання показників, а також процедуру ескалації звернень при повторних порушеннях.
Коли ІТ-компанія не розробляє продукт на замовлення, а створює й розповсюджує власне рішення, на перший план виходять договори, що регулюють використання готового програмного забезпечення кінцевими користувачами.
Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності на комп’ютерну програму в Україні регулюється, зокрема, Цивільним кодексом України та Законом України «Про авторське право і суміжні права». Залежно від характеру правовідносин сторони можуть використовувати, зокрема, ліцензію на використання об’єкта права інтелектуальної власності, ліцензійний договір, договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності або договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності. У міжнародній практиці договір, що визначає умови використання програмного забезпечення, зазвичай називають Software Licensing Agreement. Такий договір визначає обсяг прав, що надаються користувачеві, зокрема щодо способів використання програмного забезпечення, території, строку дії ліцензії, кількості користувачів або інсталяцій. При цьому надання ліцензії не означає передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на програмне забезпечення. EULA (End User License Agreement) - угода з кінцевим користувачем, яка визначає умови використання програмного забезпечення та, як правило, укладається у формі договору приєднання. Користувач приймає її умови без можливості їх індивідуального узгодження, наприклад шляхом натискання кнопки «Приймаю» під час встановлення або першого запуску програми. Якщо кінцевим користувачем є фізична особа, яка набуває програмне забезпечення для особистих потреб, до відповідних правовідносин також застосовуються положення законодавства про захист прав споживачів. Зокрема, умови EULA не повинні містити несправедливих положень, які створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків сторін на шкоду споживачу.
SaaS Agreement - договір на надання доступу до програмного забезпечення за підписною моделлю через хмарну інфраструктуру, без встановлення продукту на пристрій користувача. Такий договір, на відміну від класичної ліцензії, зазвичай включає власний SLA щодо доступності сервісу, умови зберігання й локалізації даних, порядок автоматичного продовження підписки та порядок вивантаження даних клієнта після припинення договору. З 2022 року в Україні діє окремий Закон «Про хмарні послуги», який визначає статус постачальників хмарних послуг і вимоги до договорів про їх надання, зокрема для державного сектору.
Terms of Use (умови користування сервісом) визначають правила взаємодії користувача з платформою, а Privacy Policy - порядок збору, зберігання й використання персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних». Якщо продукт обробляє дані користувачів з Європейського Союзу, необхідний окремий Data Processing Agreement (договір про обробку даних), що відповідає вимогам GDPR - без нього передання персональних даних європейських користувачів українському постачальнику ПЗ формально є порушенням законодавства ЄС.
На етапі залучення інвестицій чи побудови команди співзасновників ІТ-компанії використовують інструменти, запозичені переважно з венчурної практики США та ЄС.
SAFE (Simple Agreement for Future Equity) - угода про просту участь у майбутньому капіталі: інвестор передає компанії кошти в обмін на право отримати частку під час наступного інвестиційного раунду за узгодженою знижкою або оціночною межею (valuation cap), без нарахування відсотків і фіксованого строку повернення коштів. SAFT (Simple Agreement for Future Tokens) - аналог SAFE для проєктів, що плануються випуск токенів: інвестор отримує право на токени після запуску мережі замість частки в капіталі. SOA (Stock Option Agreement) - це угода про надання опціону на придбання частки чи акцій компанії за фіксованою ціною в майбутньому; використовується в опціонних програмах (ESOP) для мотивації працівників і визначає графік vesting, cliff-період і умови дострокового виконання опціону. SHA (Shareholders Agreement) - акціонерна угода між співвласниками компанії щодо порядку управління, розподілу прибутку, механізмів drag-along/tag-along і виходу з бізнесу. Українське законодавство не містить прямих аналогів SAFE та SAFT - ці інструменти зазвичай оформлюють за іноземним правом через створення холдингової структури (наприклад, Delaware C-Corp або естонську OÜ), або замінюють на договір позики з умовою конвертації боргу в частку статутного капіталу за ЦК України.
Натомість SHA має прямий український аналог: корпоративний договір за статтею 7 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», за яким учасники товариства зобов'язуються реалізовувати свої корпоративні права певним чином або утримуватися від їх реалізації.
Незалежно від конкретного виду контракту, юридичний супровід договорів в ІТ сфері завжди концентрується на кількох наскрізних умовах.
Предмет договору - обов'язкова істотна умова за статтею 638 ЦК України. У розробці ПЗ його недостатньо описати одним реченням: до договору додають технічне завдання, специфікацію функціональних вимог або посилання на беклог у трекері задач, а також критерії приймання (definition of done) для кожного етапу.
Питання, кому належать права на програмний код, залежить від формату співпраці та умов договору. Якщо програмний код створюється працівником у межах трудових відносин, майнові права на нього, як правило, належать роботодавцю, якщо сторони не передбачили інше. Якщо ж програма створюється за цивільно-правовим договором, наприклад ФОП-підрядником або в межах SDA, питання належності майнових прав визначається умовами такого договору. Сторони можуть самостійно погодити порядок передання майнових прав інтелектуальної власності. Саме тому пункт про інтелектуальну власність є одним із найважливіших у будь-якому ІТ-контракті: він має чітко визначати момент переходу майнових прав — з моменту створення, оплати чи підписання акта приймання, обсяг прав, що передаються, а також долю прав на бібліотеки з відкритим кодом і сторонні компоненти, використані під час розробки.
Договір фіксує модель ціноутворення (fixed price, time & material або гібридну), графік платежів, валюту розрахунків і порядок оформлення актів приймання-передачі. Окремо прописують процедуру Change Request - як оформлюється й оцінюється зміна обсягу робіт після початку проєкту, щоб уникнути спорів про «додаткові» роботи, які замовник вважав частиною початкового технічного завдання.
Крім класичного розділу NDA, сучасний ІТ-договір усе частіше містить окремі положення про кібербезпеку: вимоги до захисту інфраструктури підрядника, порядок повідомлення про витік даних (data breach notification) і розподіл відповідальності за наслідки такого витоку між виконавцем і замовником.
Договори зазвичай обмежують сукупну відповідальність виконавця певною сумою (наприклад, вартістю послуг за останні кілька місяців) і виключають відповідальність за непрямі та побічні збитки (indirect and consequential damages). Водночас українське законодавство не дозволяє повністю виключити відповідальність за умисне порушення договору чи завдання шкоди - такі застереження суд може визнати нікчемними.
Договір має визначати підстави дострокового розірвання (істотне порушення, неплатоспроможність сторони, форс-мажор), строк повідомлення про розірвання та наслідки для незавершених етапів роботи. Розділ про вирішення спорів фіксує застосовне право, підсудність або конкретний арбітражний інститут - це особливо критично для контрактів з іноземними контрагентами.
Більшість ІТ-договорів з іноземними клієнтами укладають дистанційно, тому питання електронного підпису має практичне значення. В Україні кваліфікований електронний підпис (КЕП) прирівнюється до власноручного відповідно до Закону «Про електронні довірчі послуги». Для транскордонних відносин з партнерами з Європейського Союзу актуальний сервіс Дія.Підпис-EU, який відповідає регламенту eIDAS і дає змогу підписувати документи, чинні одночасно в Україні та в країнах ЄС. У договорах з іноземними контрагентами додатково варто узгодити: мову договору та мову, що має пріоритет у разі розбіжностей перекладу, застосовне право (українське чи право контрагента), валюту й порядок міжнародних розрахунків із урахуванням валютного законодавства України, а також спосіб вирішення спорів - національний суд чи міжнародний комерційний арбітраж.
Юридична експертиза договорів перед підписанням дозволяє виявити ризики ще до того, як вони перетворяться на судовий спір, а юридичний супровід договорів на етапі виконання допомагає своєчасно реагувати на порушення умов контрагентом.
Типовий цикл роботи над договором складається з кількох етапів: аналіз бізнес-моделі співпраці та вибір оптимального типу договору, підготовка проєкту документа на основі шаблону або з нуля, узгодження умов з контрагентом і внесення правок за результатами перемовин, фінальна юридична перевірка перед підписанням і, за потреби, супровід підписання електронним підписом або в паперовій формі.
Адвокати АО «Шкребець і партнери» допоможуть обрати оптимальну договірну модель, перевірити ключові умови та юридичні ризики, захистити права на програмний код і забезпечити належне оформлення співпраці з українськими та іноземними контрагентами.

Зазвичай ми відповідаємо через форму протягом 24 годин.
Слідкуйте за актуальною правовою аналітикою, розʼясненнями законодавства та новинами від адвокатів АО «Шкребець і партнери»