Оскарження податкової вимоги: строки, докази та судовий захист

Податкова вимога - це офіційний документ податкової, яким платника податків повідомляють про наявність податкового боргу та необхідність його погашення. Її отримання може стати початком процедури податкової застави, а надалі - стягнення коштів і майна.

Своєю чергою, податковий борг - це сума вже узгодженого грошового зобов’язання, що не було сплачено платником податків у встановлений строк, а також непогашеної пені, нарахованої у визначеному законодавством порядку.

Важливо розрізняти два поняття: грошове зобов’язання та податкове зобов’язання, а також розуміти, у який строк вони мають бути сплачені.

Грошове зобов’язання - це загальна сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до бюджету або на єдиний рахунок. До неї належать не лише податки та збори, а й штрафи за порушення податкового та іншого контрольованого законодавства, санкції за порушення правил зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Податкове зобов’язання - це безпосередньо сума податку або збору, яку платник податків чи податковий агент повинен сплатити у встановлені законом строки та порядку. До нього також належать своєчасно не сплачені суми за податковими векселями та кошти, які потрібно повернути до бюджету через використання податкових пільг не за призначенням або з порушенням умов їх надання.

При цьому для виконання такого обов’язку закон встановлює строк сплати податку або збору - період від моменту виникнення обов’язку зі сплати до останнього дня, визначеного податковим законодавством для здійснення платежу. Якщо платник не сплачує відповідну суму в цей строк, платіж вважається несвоєчасним. Строки сплати встановлюються окремо для кожного податку та збору.

Оскільки податковий борг виникає лише щодо узгодженого грошового зобов’язання, важливо розуміти, коли воно стає узгодженим.

Якщо платник самостійно визначив суму податку в декларації, вона вважається узгодженою одразу після її подання. Якщо ж додаткову суму зобов’язання визначила податкова за результатами перевірки та оформила це податковим повідомленням-рішенням (ППР), зобов’язання стає узгодженим після спливу 10 робочих днів з дня отримання ППР, якщо платник його не оскаржив.

Якщо платник вирішив оскаржити ППР, момент узгодження залежить від способу оскарження:

• адміністративне оскарження - зобов’язання залишається неузгодженим до завершення процедури розгляду скарги. Якщо ДПС залишає ППР без змін, зобов’язання стає узгодженим з дня отримання платником відповідного рішення;
• судове оскарження - зобов’язання залишається неузгодженим до набрання законної сили судовим рішенням.

Відтак, визначення моменту виникнення податкового боргу та початку перебігу строку давності має практичне значення не лише для податкового органу, а й для самого платника податків, оскільки впливає на правомірність подальшого стягнення заборгованості.

Податковий борг виникає з дня, наступного за останнім днем установленого строку сплати узгодженого грошового зобов’язання. Саме з установленим законом строком сплати пов’язується і початок перебігу 1095-денного строку давності для стягнення податкового боргу, передбаченого статтею 102 Податкового кодексу України.

Водночас не кожна податкова вимога є правомірною, а зазначена в ній сума не завжди відповідає дійсному стану розрахунків із бюджетом. Помилки в обліку платежів, скасовані податкові повідомлення-рішення, неправильний розрахунок пені, порушення процедури направлення документа або сплив установлених законом строків можуть бути підставами для захисту прав платника.

Перевірка податкової вимоги передбачає аналіз законності її формування, підстав виникнення податкового боргу, а також дотримання контролюючим органом установлених строків і процедури її направлення та вручення. За результатами такої перевірки визначаються правові підстави для оскарження податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку.

Почніть із перевірки самої вимоги та дотримання порядку її направлення

Податкова вимога має надсилатися за формою, затвердженою Міністерством фінансів України, та містити всі обов’язкові реквізити. При цьому передбачено дві окремі форми: для фізичних та юридичних осіб - платників податків.

Що повинна містити податкова вимога (чек-лист для перевірки):

• найменування, місцезнаходження податкового органу, дата та номер вимоги;
• ідентифікаційні дані платника податків та його податкова адреса;
• дата, станом на яку визначено борг, і його загальна сума;
• детальний розрахунок боргу із зазначенням податку, бюджетних кодів, податкового зобов’язання, штрафів і пені;
• попередження про податкову заставу та можливі заходи стягнення;
• вимога терміново сплатити податковий борг;
• дані виконавця, підпис уповноваженої особи та відомості про вручення вимоги.

Підстава направлення податкової вимоги

Підставою направлення податкової вимоги є несплата у встановлений строк узгодженого грошового зобов’язання або нарахованої пені.

Водночас, якщо платник оскаржує визначену податковою суму грошового зобов’язання в адміністративному чи судовому порядку, податкова вимога щодо цієї суми не формується і не надсилається до завершення оскарження, оскільки таке зобов’язання вважається неузгодженим.

Формування податкової вимоги

Важливо знати, що податкова вимога формується автоматично на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем податкової.

Якщо загальна сума податкового боргу не перевищує 3 060, 00 грн (180 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), вимога не формується та не надсилається. Якщо борг перевищує цю суму, податкова формує та направляє вимогу. До вимоги обов’язково додається детальний розрахунок податкового боргу.

Строк та способи направлення податкової вимоги

Податкова вимога надсилається не раніше 1-го робочого дня після закінчення граничного строку сплати грошового зобов’язання.

Після формування вимозі присвоюється порядковий номер, її реєструють у відповідному реєстрі та того самого дня направляють платнику податків.

Податкова вимога може бути направлена:

• поштою - рекомендованим листом із повідомленням про вручення на податкову адресу платника;
• особисто - вручається платнику податків або його законному чи уповноваженому представнику під підпис;
• в електронній формі - через електронний кабінет платника податків із накладенням кваліфікованого електронного підпису та печатки податкового органу. Такий спосіб застосовується до платників, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію в електронному кабінеті й подали заяву про бажання отримувати документи через нього.

Якщо податкова не отримала квитанцію про доставку електронної вимоги протягом двох робочих днів, на третій робочий день вона направляється платнику в паперовій формі.

Коли податкова вимога вважається врученою?

Податкова вимога вважається належним чином врученою:

• у разі особистого вручення - у день отримання під підпис;
• у разі поштового відправлення - у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення. Навіть якщо лист не вдалося вручити через відсутність платника, його відмову отримати або з інших причин;
• в електронній формі - у дату, зазначену в квитанції про доставку. Якщо документ доставлено після 18
  , у вихідний або святковий день, датою вручення вважається наступний робочий день.

Для встановлення дати вручення необхідно перевірити поштове повідомлення, конверт, трекінг відправлення, дані електронного кабінету платника та документи, що підтверджують доставлення електронного документа.

Правильне визначення початку перебігу строку - одна з ключових умов ефективного захисту. При цьому строк адміністративного оскарження та строк звернення до суду необхідно розраховувати окремо.

Чи може змінитися сума податкового боргу після отримання вимоги?

Якщо після направлення податкової вимоги сума боргу збільшилася або зменшилася, податкова повторно не надсилає вимогу. Платник має погасити всю суму податкового боргу, яка існує на день фактичної сплати.

Податкова вимога може бути відкликана контролюючим органом

Податкова вимога вважається відкликаною:

• у день повного погашення податкового боргу;
• з дня прийняття податковим органом рішення про її скасування;
• з дня отримання платником нової вимоги зі зменшеною сумою боргу;
• у день набрання законної сили рішенням суду про скасування суми податкового боргу, зазначеної у вимозі.

Чим податкова вимога відрізняється від податкового повідомлення-рішення

Податкове повідомлення-рішення (ППР) є рішенням контролюючого органу про визначення грошового зобов’язання або застосування штрафних санкцій у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Податкова вимога має інше призначення: вона повідомляє про вже наявний податковий борг (узгоджене грошове / податкове зобов’язання) і необхідність його погашення.

Це розмежування важливе для вибору способу захисту. Якщо борг виник унаслідок незаконного ППР, необхідно оцінити можливість оскарження саме цього рішення. Якщо ж податкова вимога сформована на підставі помилкових даних обліку, сплаченого зобов’язання або скасованого рішення, предметом спору може бути сама вимога та відповідні дії податкової.

Коли вимога формується без додаткового рішення ДПС?

Податкова вимога не завжди передбачає попереднє прийняття податкового повідомлення-рішення. Наприклад, податковий борг може виникнути внаслідок несплати в установлений строк грошового зобов’язання, самостійно задекларованого платником.

Тому відсутність ППР сама по собі не означає незаконності податкової вимоги. Потрібно з’ясувати джерело виникнення зобов’язання, строк його сплати, наявність фактичної несплати та правильність відображення заборгованості в обліку.

Адміністративне оскарження податкової вимоги

Адміністративне оскарження дає змогу поставити питання про законність вимоги перед контролюючим органом вищого рівня безпосередньо в системі ДПС.

Скаргу доцільно використовувати, якщо платник може документально підтвердити помилковість суми, факт сплати боргу, неправильне зарахування платежу, скасування підставного рішення або порушення порядку формування чи вручення вимоги.

Скарга подається у письмові або електронній формі у строк - протягом 10 робочих днів. Відлік десятиденного строку починається з дня, що настає за днем отримання податкової вимоги. До скарги платник податків може долучати належним чином засвідчені копії документів, власні розрахунки та інші докази, якими хоче підтвердити свою позицію.

Що має містити скарга та до якого органу її подавати

Скарга повинна містити дані платника податків та його податкову адресу, найменування контролюючого органу, реквізити оскаржуваного рішення, підстави оскарження, обставини справи та обґрунтування незгоди з рішенням із посиланням на норми законодавства.

Також у скарзі необхідно зазначити вимоги та клопотання платника, відомості про повідомлення органу, який прийняв оскаржуване рішення, про подання скарги, інформацію щодо судового оскарження, адресу для надсилання рішення за результатами розгляду та перелік доданих документів.

До скарги можна додати розрахунки й належним чином засвідчені копії доказів. Якщо скаргу підписує представник, необхідно також додати документ, що підтверджує його повноваження.

Скарги на рішення територіальних органів ДПС подаються до Державної податкової служби України. При цьому платник податків зобов'язаний одночасно повідомити про подання скарги контролюючий орган, рішення якого оскаржується.

Документи про сплату, звітність і стан розрахунків із бюджетом

Залежно від обставин справи до скарги доцільно додати документи, які підтверджують фактичний стан розрахунків із бюджетом та обґрунтовують позицію платника податків, зокрема:

• платіжні інструкції та банківські виписки;
• податкові декларації й уточнюючі розрахунки;
• витяг або інші відомості з інтегрованої картки платника;
• акт звірки розрахунків із бюджетом;
• рішення ДПС за попередніми скаргами;
• судові рішення, якими скасовано податкові повідомлення-рішення або інші рішення, що стали підставою виникнення податкового боргу;
• документи про зарахування переплати або повернення надміру сплачених коштів;
• докази вручення або невручення податкової вимоги.

Платник податків має право додавати до скарги розрахунки та докази, які вважає необхідними. Копії документів повинні бути належним чином засвідчені.

Особливу увагу варто приділити даним інтегрованої картки платника: їх необхідно зіставляти з платіжними та первинними документами, оскільки самі по собі відомості обліку не завжди відображають фактичний стан розрахунків із бюджетом.

Рішення за скаргою та подальші дії платника

За результатами розгляду скарги контролюючий орган може повністю або частково задовольнити її та скасувати оскаржуване рішення, залишити скаргу без задоволення або змінити суму грошового зобов'язання (зменшити чи збільшити її).

За загальним правилом, рішення за скаргою має бути прийняте та надіслане платнику протягом 20 календарних днів. Цей строк може бути продовжений, але не більше ніж до 60 календарних днів, про що платника необхідно повідомити до його закінчення. Якщо в установлений або продовжений строк вмотивоване рішення не надіслано, скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

У разі задоволення скарги варто перевірити, чи скасовано відповідне рішення та чи скориговано облікові дані платника, зокрема в інтегрованій картці.

Якщо ж скаргу залишено без задоволення, платник має право звернутися до суду з оскарженням відповідного рішення.

Що робити, якщо пропущено строк адміністративного оскарження?

Пропуск установленого строку для подання скарги не завжди означає втрату права на адміністративне оскарження.

Платник податків має право протягом шести місяців після закінчення встановленого 10-денного робочого строку подати скаргу разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку.

У клопотанні необхідно обґрунтувати причини пропуску та, за наявності, додати документи, що їх підтверджують. Контролюючий орган вищого рівня поновлює строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Якщо ж у поновленні строку відмовлено, скарга не розглядається та повертається платнику із зазначенням причин. Тому важливо не лише дотриматися шестимісячного строку, а й належним чином обґрунтувати поважність причин його пропуску.

Судове оскарження податкової вимоги

Якщо адміністративне оскарження не дало результату або обставини справи вимагають безпосереднього судового захисту, платник може звернутися до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Спір щодо рішення або дій контролюючого органу у сфері оподаткування належить до юрисдикції адміністративних судів.

Юрисдикція, позовні вимоги та відповідач

Під час підготовки позову необхідно визначити:

• який саме документ або рішення оскаржується;
• який орган його прийняв або сформував;
• у чому полягає порушення прав платника;
• чи потрібно оскаржувати лише податкову вимогу, чи також рішення, на підставі якого виник борг;
• які наслідки має усунути судове рішення.

Відповідачем зазвичай є відповідний контролюючий орган, який прийняв або сформував оскаржуваний акт. Його визначення потребує перевірки реквізитів документа та обставин справи.

Позовні вимоги мають бути сформульовані так, щоб суд міг надати ефективний захист. Залежно від ситуації це може бути вимога про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, а за наявності окремих підстав - також вимоги щодо інших рішень або дій ДПС.

Строк на звернення до суду з метою оскаржити податкову вимогу залежить від того, чи скористався платник податків правом на адміністративне оскарження, чи ні:

• якщо платник скористався правом на адміністративне оскарження, то податкова вимога може бути оскаржена ним до суду протягом 3 місяців з дня вручення платнику податків рішення за результатами розгляду його скарги;
• якщо платник не скористався правом на адміністративне оскарження, то податкова вимога може бути оскаржена ним до суду протягом 6 місяців з дня отримання платником податкової вимоги.

Що робити, якщо пропущено строк судового оскарження?

Пропуск строку звернення до адміністративного суду не завжди позбавляє платника податків можливості судового захисту. Відповідно до статті 121 КАС України, суд може поновити пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними. Для цього платник має подати відповідну заяву та одночасно вчинити процесуальну дію, строк на яку було пропущено, тобто подати позовну заяву.

Якщо позов подано із пропуском установленого строку без заяви про його поновлення або суд визнав наведені причини неповажними, позов залишається без руху. У такому разі позивач має десять днів із дня вручення відповідної ухвали, щоб подати заяву про поновлення строку або навести інші підстави для цього. Якщо вимоги суду не виконано або наведені підстави знову визнано неповажними, позовна заява повертається.

Водночас, якщо пропуск строку виявлено вже після відкриття провадження, а суд не встановить поважних причин його пропуску, позовна заява може бути залишена без розгляду. Тому питання поновлення строку доцільно вирішувати одночасно з поданням позову, належно обґрунтовуючи причини пропуску та додаючи документи на їх підтвердження.

До обставин, які залежно від конкретної справи можуть мати значення, належать:

• відсутність належного вручення документа;
• об’єктивна неможливість своєчасно подати скаргу або позов;
• документально підтверджені наслідки бойових дій, переміщення чи втрати доступу до документів;
• несвоєчасне отримання інформації про рішення контролюючого органу з причин, які не залежали від платника.

Самого посилання на воєнний стан, зайнятість або необізнаність із законодавством - недостатньо. Необхідно підтвердити конкретні обставини, пояснити їхній вплив на можливість звернення та надати відповідні докази.

Витяг з інтегрованої картки платника як ключове джерело даних

Інтегрована картка платника допомагає встановити, як контролюючий орган відображав нарахування, платежі, пеню та залишок заборгованості.

Водночас для суду важливе не лише відображення суми в інформаційній системі, а й правові підстави її виникнення. Тому дані картки потрібно зіставити з деклараціями, платіжними документами, рішеннями ДПС, результатами адміністративного оскарження та судовими актами.

Якщо платник стверджує, що борг погашений, потрібно показати не лише факт перерахування коштів, а й належність платежу до відповідного податкового зобов’язання. Якщо підставне ППР скасоване, важливо перевірити, чи усунуто його наслідки в обліку.